Твій погляд завжди в серці,
І коли засну,
До тебе в мріях
я лечу здалека,
Як-з-за морів летять
натомлені лелеки,
Отак і я несу тобі весну.
Щоб розцвісти для тебе
Первоцвітом,
Сплестись віночком з милою
косою.
Перед тобою простелитись
світом,
Тільки в очах не проступить
сльозою.

***

Додому їдете, де рідний край
Де ви колись родилися,
зростали.
Де сяє вам найкращий
небокрай.
Де дійсністю юначі роки стали,
Де босоніж колись росу
збивали,
Де ранком жайвір вам співав
у полі,
Щоб край свій рідний
ви не забували.
Відбилось все оте в життєвій
долі.
Де вперше закохалися навіки
Під солов’я веселі,
ніжні співи.
Де вам услід протягували віти.
Плакучі верби, мов русалки –
діви,
Де в лісі вам зозуля накувала
Кохання, щастя на усі сто літ,
Щоб у житті в вас горя не бувало,
Нещастя обминало,
Як пташиний переліт.

Олександр Василецький,
слюсар, село Пеньківка
Шаргородського р-ну