Борися, Петре! Проти тебе всі,
Немов шакали, збилися у зграю!
Тож, дивлячись на випади усі,
Коли всі на одного – не сприймаю!

Скажу одразу, що він не святий,
Десь помилявся, щось не встиг зробити.
Та час йому теж випав не простий,
Потрібно було встояти,  щоб жити.
І Україна, попри все – стоїть!
І бореться, крокує своїм шляхом.
В цій круговерті важко зрозуміть,
Як легко все згубити одним махом.
Як легко збитись знов на манівці,
Повірити брехливим обіцянкам.
Тримаймо ту синицю, що в руці,
Бо знову буде дурневі цяцянка.
Не повторіть столітніх помилок,
Щоб знову в нас не виникла руїна.
Дай Боже нам зробити вірний крок,
То не Петро програє – Україна!

Мирослав Вересюк,
читач