Від отриманих травм молода мама загинула на місці. А тим часом серед людей стали ходити різні версії НП — від пограбування до помсти 45-річного чоловіка Юрія, з яким жінка розлучилась.

На жаль, остання підтвердилась. За досить короткий час поліцейські затримали колишнього, який вину відкидав. Втім, зібрані докази свідчили зовсім інше. Невдовзі вийшли і на слід кілера — 22-річного Ігоря Дюміна, який тікав до «ДНР». За те, щоб позбавити колишню кохану життя, Юрій мав заплатити 3000 доларів. Головний мотив – їхні неприязні стосунки…

15 березня у Вінницькому міському суді, де мали слухати справу по суті. Проте не з’явився захисник одного з підозрюваних, і засідання перенесли. Перейшли до розгляду подовження міри запобіжного заходу. На початку судового засідання прокурор попросив залишити замовника та виконавця злочину ще на два місяці під вартою. Із цим погодились матір, батько та молодша сестра Віталіни Плахотнюк. Натомість сторона захисту арештантів заявила, що міру запобіжного заходу варто змінити на… цілодобовий домашній арешт. Мовляв, жодних ризиків, що злочинці втечуть чи якось впливатимуть на потерпілих. Колегія суддів ухвалила рішення залишити Юрія Плахотнюка та Ігоря Дюміна під вартою до 15 травня.

Вже після засідання нам вдалось поспілкуватись із матір’ю вбитої Наталією Артеменко.

– Коли ми почули про домашній арешт, то ледь не зомліли. Бо де це таке було, щоб убивць відпускали з СІЗО? Ще й таких небезпечних! — каже Наталія Артеменко. — Мені відомо, що екс-зять досі не зізнався у всьому, кілер дав покази і все розповів. Знаєте, бачити щоразу у суді вбивць моєї Віточки — це надзвичайно боляче. Колишній чоловік Юра ще й голову задирає та у вічі сміється. А моя дитина лежить у землі. Я лиш нещодавно дізналась, що насправді у Віту потрапило чотири кулі, а не дві… А кілер ще з травня бував у Вінниці шість-сім раз та слідкував за нею. А колишній оплачував йому проживання та дорогу.

Правоохоронці казали, що жертвою мала стати і молодша донечка Маша, яка постійно була свідком скандалів подружжя і захищала сестру від чоловіка, — каже Наталія Артеменко. — Семирічну онучку Варвару у вересні ми повели до першого класу. Наразі готуємо документи, аби я стала її опікуном. Та зрозуміло, що рідну маму їй ніхто не замінить. Так, онучка запитує про батьків. Розповідаємо, що Юрій зробив поганий вчинок, через який померла мама, і поїхав у далеке відрядження. Коли прийде час і Варя підросте, вона дізнається страшну правду… Лиш боюсь, що якраз тоді може вийти на волю її тато, якщо йому призначать 15 років тюрми. Звісно, ми будемо вимагати обом фігурантам довічного ув’язнення.

Вікторія Снігур