Знову грядуть вибори голови держави, уже вшосте. Знову тривожно на душі: куди похилиться маятник держави. І це на 28 році незалежності. І все тому, що не було чіткості розуміння по розбудові нової держави у її керівників. Кравчук поставив свій підпис про незалежність України, але залишив по собі «кравчучки», талони, вивіз зброї. І нічого про реформи, зміни.

Кучма з трибуни заявляв, що не знає, яку країну будувати. Народ сам шукав, як виживати. Важко діставали візи для поїздок в Югославію, Польщу, Румунію і т.д. Зарплати платили товарами, пенсії платили частинами. А який провернули «лохотрон» з ваучерами, вивозили зброю. Збагатились 20% «нових українців», решта виживали, як могли: і ніяких змін в країні. В голові знову думки: як це румуни, болгари, прибалти потрапили в Євросоюз, НАТО? Чим вони кращі?

Ющенку підніжку підставили ті, хто стояв поруч на Майдані. Самостійно підписували газові контракти, видавали по тисячі гривень боргових з Ощадбанку, але одні люди отримували, інші втрачали свідомість в чергах, не отримавши нічого. Що та одна тисяча проти десяти і більше в рублях на ощадкнижках! Знову «афера». І ніяких реформ, змін у країні.

А Янукович добив країну до ручки. Зате збагатився сам і його прислужники. Тільки за Порошенка відчула, що місце нашої України в Європі та НАТО. За чотири роки виборсалися з такої западні. І думається: якби попався такий енергійний, заповзятливий керівник нашої держави на початку незалежності, то хто знає, де була б Україна. Явно не з Росією. Чотири роки мало для змін. І ще одне: краще синиця в руках, ніж журавель у небі. Білоруси тримають свою синицю, а ми дивуємося, яке у них краще життя.

Постійна читачка
Немирівщина