А гроші циганам довелося повернути

Ця історія трапилася тоді, коли я везла свою напівсліпу подругу Ніну на операцію до Одеси, в Інститут Філатова. Гроші на операцію позичала у друзів та сусідів, і для того, щоб їх не вкрали, я сховала їх собі за пазуху. До Одеси доїхали без пригод, але потім почався суцільний жах. Коли ми зайшли у підземний перехід, до нас причепилися дві циганки, мовляв, поворожимо, усе, як є, розкажемо. Я відмахувалася, а Ніна вже почала прислухатися до їхньої мови, щось їй здалося дуже дивним, щось дуже зачепило. Вона пригадувала потім — ніби точно про мене казала… Я теж зупинилася неподалік, щоб почекати подругу. Аж тут раптом одна циганка зненацька підскочила до мене і хвацько вихопила пакунок з грошима. Яке ж мене зло взяло! Підхопила я валізу, безпорадну подругу і пішла до поліції заяву писати.

А там тільки посміюються з нас, мовляв, дві тітки самі гроші віддали і ще щось хочуть… Я розлютилася ще більше, знайшла у сумочці візитку свого зятя, котрий працював тоді у столичній міліції, і дуже переконливо сказала: «Як же вам не соромно знущатися над сліпою жінкою. Ви навіть не можете навести лад зі своїми циганами, котрі з вами діляться. Доведеться дзвонити зятю…»

Не знаю, що більше вплинуло: чи то моя рішучість, чи вокзальні міліціонери зрозуміли, що без грошей ми звідси точно не вийдемо. А може, й справді совість прокинулася. Але один з них з кимось поговорив по мобільному. Через кілька хвилин у кабінеті вже був старий циган. Його запитали за гроші, він спочатку сказав, що бути такого не може, щоб його роми ось так нахабно крали. Йому сказали, що гроші були взяті не у тих людей і їх потрібно повернути. Ще за 10 хвилин нам повернули пакунок. Ось такі справи. Мабуть, тому ми намагаємося десятою дорогою обходити це плем’я, аби не влипнути у неприємності.

Галина Федорівна,
Ямпільський р-н

А мене загіпнотизувала бабуся-циганка

Прочитала про те, як циганка-аферистка розвела під гіпнозом вінничанку на 5 мільйонів, і як ніхто її розумію…. Бо жертвою такого ж циганського гіпнозу стала сама.

Коли ще Крим не був анексований, їхала із чоловіком і двома синами із Криму. Зупинились на придорожному овочевому ринку.

Доки чоловік грузив у багажник нашого авто куплені кавуни, я зупинилась біля бабусі, яка продавала мед в трилітрових банках. Скоріше для інтересу запитала, чи дорожчий він, аніж у нас на Поділлі. Взагалі купувати не збиралась, бо дядько-пасічник ще весною ним щедро обдарував.

Запитую ціну. Ловлю погляд великих очей бабусі… Ще розпізнаю традиційні сережки циганок на вухах. І все – далі я вже як робот. Купую дві трилітрових банки меду. Потім виймаю всі гроші і циганка дає ще банку меду. Остовпілий чоловік підходить з криком, але через мить і він як робот несе в машину відро меду.

Ми тій бабусі віддали усі кошти, які тримали на бензин. Десь години дві були як німі. Просто мовчки їхали. І лише приїхавши опам’ятались.

Коли вже при здоровому глузді заглянули в багажник, то побачили 4 трилітрових банки зовсім не меду, а дешевої підробки із меляси. Зрозуміло, що їх просто викинули..

Ну як це могло статись? Зі мною, людиною, яка знала життя і аферистів відчувала за версту? Та навіть під час гіпнотичних сеансів в цирку на мене гіпноз не діяв…. І раптом стара циганка в якомусь захолусті зробила мене рослиною.

Ольга, вінничанка

Чоловік залишився без грошей у чужому місті

Мій чоловік – заступник директора коледжу. Їздив на курси підвищення кваліфікації до Вінниці і поспішав на останній автобус у п’ятницю до Ямполя.

Вийшов на зупинці тролейбуса біля вокзалу. Дорогою вирішив відрахувати гроші на квиток. Аж тут оточує його гурт циганів… Далі забуття. Прийшов до тями вже на лавочці біля обезлюднілої зупинки.

Ні грошей, ні сумки. А на вулиці темінь і чуже місто. Біжить до вокзалу, бо має відходити останній автобус. Впрошує шофера взяти його без грошей. Дає в заставу паспорт. Телефонує мені, щоб підвезла йому до автобуса гроші. Зробили заяву у поліцію – але ніяких слідів. Так що циганський гіпноз – це серйозно.

Марія, Ямпільський район