Вишивала я нитками
Шевченка картину.
Вишивала я хрестиком
Його Катерину.

Та чогось-бо моє серце
Тріпотіти стало
І сльозою прозорою
На тканинку впало.

То почуло моє серце
Крик душі поета,
Заспівали семиструном
Ниток переплети.

Оживала на тканині
Його Катерина,
А у серці відродилась
Ненька Україна…

Кожен хрестик на картині –
Хрест мого народу,
Що несемо на плечах ми
Від роду до роду.

Хай в руках поета, майстра
Та станеться диво,
Хай народить Катерина
Щасливу дитину.

Хай пісні співають люди,
Війни в воду кануть,
Хай тебе, Тарасе-батьку,
Завжди пам’ятають!!!

Галина Шепітко