От і добігає до кінця президентська компанія. Тепер виборцю вирішувати, кому довіряти кермо влади в країні, що воює з російським окупантом. Нині бачимо, як проти Петра Порошенка ополчилися найрізноманітніші політичні авторитети пострадянського простору. У Кремлі тішаться, бо дуже не хотіли, щоб Україною далі керував непоступливий Петро Порошенко. А в Тель-Авіві задоволено усміхається олігарх в екзилі Ігор Коломойський – чи то партнер, чи то хазяїн нинішнього кандидата в президенти Володимира Зеленського.

Але чому ми, українці, не задумуючись, чи зможе В. 3еленський в час війні керувати армією і обороною, коли країна повністю залежна від міжнародних партнерів, бо саме США і Європа стримують Путіна від повномасштабної війни. Він не служив в армії, а отримавши в 2014-му повістку, не з’явився у військкомат, як кажуть не зможе вистояти у цій війні: ні сам, ні країна під його керівництвом.

Він далекий у багатьох питаннях зовнішньої і внутрішньої політики. Хоча має юридичну освіту, однак сам сказав, що це не його покликання, тому і пішов у шоу-бізнес. Що це за кандидат в президенти, коли він боїться розкрити рот на публіку. Виникає запитання: а що робитиме на посаді президента без попередньої підготовки і суфлера? І в житті він зовсім не такий, як його кіногерой Голобородько.

Складається враження, що Бог відібрав його. Ми в черговий раз у нашій історії граємося в дитячі ігри і програємо Державу.

Так, Порошенко не безгрішний, ми всі бачимо його прорахунки, але він повинен з цього зробити правильні висновки в майбутньому. Він визнає свою вину і дає слово вирішувати вказані проблеми народу, держави. А ми всі хочемо все зразу. Так не буває, коли сільське господарство, промисловість знищені. Прийде час і будуть покарані ті, хто обкрадав державу та народ.

На міжнародній арені Порошенко “створив серйозну проукраїнську коаліцію і як бульдозер відстоює українські позиції”. Як бульдозер добився він і “безвізу”, автокефалії і Української Православної Церкви та отримання Томосу від Вселенського патріархату. Зважте, подія ця епохальна. Її Українська церква чекала тисячу років.

Отже, думаймо, зважуймо, аналізуймо, кому довірити державне кермо і чому саме йому. Маємо зважити і ще одну обставину: Україна у війні, і ми обиратимемо не лише президента, а й Головнокомандуючого Збройних сил. Від нього, величезною мірою, залежатиме вистоїть Україна в цій війні чи буде розбита, пошматована і окупована Росією. Важливо розуміти, що обираємо й головного дипломата країни, свого роду верховного представника України на зовнішньополітичній арені. Нинішній Президент робить це доволі успішно. Елементарне: чи хтось ще зможе так володіти англійською, щоб так, як Порошенко, вільно спілкуватись із західними лідерами, не кажучи про дипломатичний хист? Чи уявіть собі, Зеленський на переговорах з Трампом, Меркель – та з ним, вирішувати долю держави, народу. Чому про де не думає наша молодь, яка бажає йти в Європу?

Сьогодні вірним єдиної помісної  Православної Церкви України вочевидь варто задуматись, чи не буде хтось із кандидатів в президенти заважати в розбудові та утвердженні їхньої церкви або заново відкриє шлюзи в Українське московське православ’я і “руському міру”. А такі заяви, вже поступають із Росії.

Варто нам усім, українцям, задуматись і над тим, чому Путін заклято не хоче бачити Президентом України Порошенка, а лише Зеленського. Чи знаємо ми, що робитиме Зеленський на посаді президента, куди поведе країну, до кого прислухатиметься, коли ухвалюватиме рішення? Це і тривожить світових лідерів країн Європи.

Невже не усвідомлюємо, як політтехнологи Зеленського, дуже продумано, ведуть його кампанію: не показують кандидата народові на відкритих ток-шоу, де його можна було запитати про плани. Вони добре розуміють, що без “бумажки”, яку йому напишуть, не скаже нічого путнього. Всі звинувачення висловлюють на адресу Президента України П.Порошенка, але це несправедливо. Не вся вина його у проблемах народу, держави. Чому ми не хочемо розуміти, що у нас парламентсько-президентська країн:, які закони ухвалюють депутати, так і живемо.

Кремль не спить і чекає на слабодухого президента, якого можна було б примушувати підписувати потрібні Росії документи. І здати народ та державу у ярмо Росії. Моя позиція, щоб ми не стали рабами Путіна і не втратили державу, і про те повинен думати кожний.

Чи можна Зеленського порівняти з Порошенком, який прогнозований для України, зробив більше, ніж будь-який із його попередників на цьому посту. Ми не цінуємо те, що маємо. Читаймо, аналізуймо і думаймо.

Українці, думайте не продавайтесь так дешево, підло Росії. Втратимо державу, втратимо свій рід, свої родини. Схаменіться доки не пізно!

Нас ніхто ніколи не знищить, якщо ми самі себе не знищимо. Любіть свій край, свою Україну і в щасливі часи, і миттєвості, сумніви та розрухи. Це все найдорожче, що у нас є.

…Борися, Петре! Проти тебе всі.
Немов гієни збилися у зграю!
Тож дивлячись на випади усі,
Коли всі на одного – не сприймаю!
Скажу відразу, що він не святий.
Десь помилився, щось не встиг зробити.
Та час йому теж випав не простий –
Потрібно було вистояти, щоб жити.
І Україна попри все – стоїть!
І бореться! Крокує своїм шляхом.
Люди! Не повторіть столітніх помилок,
Щоб знову в нас виникла руїна.
Дай Боже нам зробити вірний крок.
То не Петро програє – Україна!
Слава Україні! Слава Героям!

Мирон Петриняк,
полковник у відставці, м. Самбір, Львівської області