Він пішов добровольцем на фронт 25 серпня 1942 року, у неповні 16 років. В лютому 1943 року прийняв присягу та був призначений у 15 штурмову інженерно-саперну бригаду 71-го батальйону. Під Москвою закінчив школу молодших командирів і став керувати відділенням.

Сержант Анатолій Радченко брав участь у звільненні Вінниці та Вінницької області (міст Калинівка, Іллінці, Бар, Погребище). Розміновував залізничні станції Козятина, Жмеринки. Анатолію Степановичу довелось знешкодити близько 500 мін.Сержант Радченко на чолі диверсійної групи виконував у тилу ворога завдання по підриванню німецьких танків. Шість раз ходив у тил. За виконання диверсійних завдань був нагороджений орденом Слави ІІІ ст.Анатолій Степанович воював на Кавказі, на Курській дузі, брав участь у наступі на Київ, форсуванні Дніпра на Букринському плацдармі, окрім України звільняв Угорщину, Словаччину, Польщу (зокрема концентраційний табір Освенцим). Дійшов до Праги. Учасник параду Перемоги в Москві.

Наш земляк за свої подвиги отримав 25 бойових нагород, серед них: орден Слави ІІІ ступеня, орден Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, орден «За мужність». Медалі: «За відвагу», «За перемогу на Німеччиною», «За визволення України» та інші.

Валентина Лісова