Рідна мово моя українська!
Знову чую я пісню твою.
Мелодійну, ніжну та щиру
У квітучім Подільськім краю.

А скільки болю було та знущання,
Скільки в горі прожито віків?
Скільки людей відірвали від мови,
Скільки за час цей зросло мамлюків?

Ситість міщанська, байдужість
Надщербили душу людську.
Засліпили нам очі надовго
На мову, на звичай, на віру мирську.

Та мови у нас силоміць не забрали –
Самі відвернулись від рідних нам слів.
Це з нашої волі стало забутим
Слово, що кожен сказати умів.

Мово моя, багата та щира!
Я в тобі черпаю щоденне буття.
Незбагненна сила у тобі таїться,
Без тебе немає на світі життя!

Анатолій ЛІЩЕНЮК
Мурованокуриловецький район