Чоловіку ногами завдав удари 41-річний товариш та залишив помирати. Спочатку правоохоронці заявляли про те, що кривднику через важкий злочин загрожує до десяти років тюрми, проте згодом справу перекваліфікували й підозрюваний на волі. Рідні та близькі 54-річного Сергія Казакова таким ходом слідства обурені і через нашу газету вимагають справедливого правосуддя.

– Тато із мамою мешкав у Вороновиці й останнім часом ніде не працював. Займався сільським господарством та часто допомагав сусідам. 3 грудня 2017 року батько вирушив у гості до сусіда Руслана Зятя, із яким довгий час товаришували. Вони планували випити по чарці. Та вже за кілька годин нам зателефонувала матір Руслана і попросила забрати родича додому. У свою чергу, Руслан у телефонній розмові запевнив мою маму – Світлану Казакову – що він привезе сусіда додому. Інший сусід, який погодився допомогти завезти додому на своєму автомобілі, не міг допомогти занести Руслану попід руки Сергія через біль у спині. Через деякий час матір Руслана повідомила, що мій тато мертвий. Коли ми з братом та матір’ю приїхали на місце, тато лежав мертвим на землі біля порогу. Зовнішніх ознак насильницької смерті не було, тому я подумав, що, може, в нього серце зупинилось. На місці події вже були медики та поліція. І коли останні допитували сусіда, він чомусь у нас просив вибачення. Але чомусь ми вирішили, що картає себе, бо біда сталась у його будинку. Та вже наступного дня ми отримали довідку судово-медичної експертизи, де було вказано, що смерть потерпілого настала від тупої травми живота та внутрішньої кровотечі. Ребра були зламані у трьох місцях. Стало зрозуміло, що батька побили. Під підозру потрапив Руслан, і його забрали до відділку, де він зізнався у нанесенні тілесних ушкоджень. За його версією, важко було переносити тата з кімнати, де сиділи, до автомобіля на вулиці. Тому зі злості кілька разів кинув об батарею та вдарив ногами. Того ж дня до нас прийшла матір Руслана, яка працює директором Вороновицького ринку. Дала на похорон 2000 гривень, попросила вибачення за свого сина і запитала, чи ніякої не писали заяви. Під час розмови сказала, що він в усьому зізнався, та не потягне фінансово сина витягнути із тюрми. Це нас неприємно вразило, і невдовзі я звернувся до правоохоронних органів, аби мене визнали потерпілим. Та один зі слідчих відповів, що я начебто хочу гроші збити і людину посадити. Від почутого просто мову відняло. А матір Руслана продовжувала дзвонити і просила йти на мирову. Просила, аби син був на волі і він все відпрацює. Ми не погоджувались, адже це не якась крадіжка, а вбивство! Слідчий експеримент провели без нашої присутності, і на ньому підозрюваний змінив покази. Мовляв, впали разом, але Руслан відштовхувався. І цю версію взяли до уваги, а через два місяці арешту випустили на волю, бо матір хвора, аліменти потрібно платити, та й на місці своєї роботи та у селищній раді надали довідку, що є нормальною порядною людиною. Хоча є довідка про психоз на фоні алкогольного сп’яніння!

Відомо, що спочатку мова йшла про провадження за фактом нанесення тяжкого тілесного ушкодження, яке призвело до смерті. Це передбачало до 10 років позбавлення волі. Але згодом справу перекваліфікували на вбивство із необережності. І тепер Руслану Зятю загрожує більш м’який вирок. Рідні та близькі Сергія Казакова у розпачі.

— Уже півтора року справа у суді, а за весь час лише допитали потерпілих, частину свідків та підозрюваного. Ми незадоволені таким трактуванням, адже чоловік навмисно лупцював мого батька і перш за все переживав, аби його винести із хати, а не надати допомогу. І чому при такому важкому злочині людина просто ходить на волі і займається своєю роботою? Де гарантія, що родина за кошти не купить йому умовний термін чи не тиснутиме на мене чи моїх родичів, адже у нашій країні все можливе. Скажу відверто: досі не поставив батьку пам’ятник, бо у пошуках правди може дійти до ексгумації. Та й до медичної документації із моргу теж питання.

Почути точку зору Руслана Зятя нам не вдалось, бо на телефонні дзвінки він не відповідає.

Вікторія Снігур