Чому найкращу? Бо до цієї піцерії у Дніпрі він прошов війну-АТО доброволцьцем, 8 місяців у вінницькому СІЗО за розбитий ніс «мажора» і кохання із дівчиною з берега української річки №1.
Ще три роки тому він воював на Донбасі, а 10-го лютого 2016-го Апеляційний суд Вінниччини сенсаційно звільнив його із під варти після переконливого виступу адвоката Шалімова! Нині Андрій із Вінниці – відома у Дніпрі особа, ресторатор, волонтер і без 5 хвилин кандидат у нардепи…
Але не запитати у Санчеса про ті 5 років тюрмиза побутову бійку із «мажором» , перший день на волі та початок власного бізнесу вже без «Піца Ветерано» було неможливо… Тим більше, під найкращу у світі піцу від Санчеса у First Wave.
– Чому Дніпро, а не рідна Вінниця?
– Бо моя дружина місцева і вона не захотіла переїздити в столицю чи будь-яке інше місто. Тому вибору в мене практично не було… Дніпро це щось середнє між Вінницею і Києвом за швидкістю життя та кількістю людей…
– Чому твоя піцерія більше не «Veterano»?
Я заснував власний бренд First Wave, а франшиза «Veterano»просто закніилась… Втім, я залишився ветераном тієї війни і це назавжди… Так само як і двері мого закладу завжди відкриті для фронтовиків та земляків. Водночас ця піцерія – це найкращий спосіб реабілітації після війни, бо вона забирає весь час і поряд працює моя кохана… Тому часу на дурні думки, алкоголь чи іншу дурню просто не було.
– В тебе весь персонал розмовляє українською і про це часто пишуть схвальні відгуки в Інтернеті?
– Так, рідна мова та знання решти мов світу – це неодмінна умова для працевлаштування у First Wave! Бо ми смачні, ми культурні, ми патріотичні… І м українці на своїй землі, хоча й готуємо піцу.
Моя №1 це «Гавайська», але вас пригощу фірмовою «93/5» на честь бригади, де я воював… Вона крута! Спробуйте!
– До рідної Вінниці коли вернеться «Санчес»?
– Мабуть, ніколи… Хіба що захочу відкрити там ще один свій заклад і доведеться особисто контролювати процес запуску… Тоді б ми вже побачились із всіма – бабусею, друзями, однокласниками. Я мрію про це, але Вінниця мені більше не сниться… Вінниця класна, вона доглянута, охайна і європейська…
– Сниться війна?
– Ні… Я залишив ї в минулому. Тепер на війні інші хлопці, а ми їм допомагаємо чим можемо.
– Якби не війна ти був би перекладачем як батьки?
– Не знаю… Війну і долю передбачити не можливо. Я дуже люблю Італії, вона моя мрія і може на старості я відкрию десь там біля моя піцерію «Санчес» чи «Андріано»… Нині я щасливий, що маю своє родину… І трішки втомлений через власну справу і щоденні не найкращі новини. Поки що спробую себе на виборах до ВР від «ДемСокири», думаю про філію у Вінниці та про перемогу України у цій війні… Бо тезу «перестать стрелять» я не сприймаю!
І тим хто, це каже треба розуміти, що в країні вже є покоління ветеранів, які ніколи не здадуться і не капітулюють!
