Неподалік школи є будинок, де мешкають родини вчителів, медиків. Там теж немає вигрібної ями. В результаті, усі нечистоти зливають до декількох ям-резервуарів на пустирі. Асенізаційна машина не може доїхати туди – там горби, джунглі з кущів та дерев, – розповів Федір Ястремський. — Уявіть, скільки туди за більш ніж 30 років залили нечистот. Й далі заливають… А якщо воно виллється назовні?
Страшенний сморід, особливо у спеку. Дощі трошки збивають «аромат», але ненадовго. З однієї з цих ям вулицями села тече річка-«смердючка». Тече до одного ставу… Забруднені вже два джерела… З криниць воду не можна пити! Люди, які ходять повз «смердючку», розносять заразу усім селом. Діти носять заразу до школи. Вода ставу йде течією до сусідніх із нами сіл Широкої Греблі, Ільківки, а далі до Південного Бугу. У нас тут буде «зона відчуження»?
У зоні лиха перебуває більше 400 людей. Ми б’ємо в усі дзвони на сходах села, сесіях, але нас не чують. У сільській раді одна відповідь – на будівництво каналізації та викачку нечистот немає коштів… Мешканці будинку теж не хочуть збудувати вигрібну яму. Хоча у них достатньо території. Екологи та санітарний нагляд в курсі нашої біди. Але теж нічого не можуть зробити, — каже Федір Ястремський. — Один наш односелець, депутат районної ради, додумався насосом викачувати забруднену воду з резервуарів та спускати її ще до одного сільського ставка! Наче мало забрудненої води та землі! За це отримав лише мізерний штраф… То згодом вони провели десь трубу і нею далі зливають відходи. Село на межі відчаю. І якщо нас не почують, то вимушені будемо піти на кардинальні дії…
Посадовці запевняють: питання каналізації перебуває на контролі сільської ради.
– 25 травня були збори громади, де розглядали ситуацію із очисними спорудами. Минулого року районна влада виділила нам близько 30 тисяч гривень на їхнє облаштування та ремонт. Ще 16 тисяч гривень виділили з сільського бюджету. Відремонтували три резервуари, укріпили їх. Але, на жаль, потужність цих очисних споруд недостатня задля обслуговування школи та будинку. Тим більше, коли постійні дощі, — відповів сільський голова Валерій Тарасюк.
Школа виготовила технічну документацію на облаштування нової каналізації для закладу. Її вартість близько 900 тисяч гривень – самі розумієте. Стосовно будинку. Мешканцям варто створити ОСББ, аби вирішити питання із своєчасним вивозом відходів та ремонтом каналізації чи своєї вигрібної ями. Бо якщо для школи така вартість складає близько мільйона гривень, то для будинку буде значно меншою. Людям треба організуватись і вирішити ці питання. Ми зі свого боку на засіданні чергової сесії сільської ради у четвер ухвалимо рішення про звернення до голови Вінницькій облдержадміністрації стосовно допомоги нашій громаді.
А от мешканець будинку, вчитель сільської школи Сергій Мицик пояснює: мешканці будинку теж є заручниками каналізації…
– У нас мешкає десь 50 людей. Повірте, якби була можливість збудувати нормально вигрібну яму, ми вже давно її вирили і пустили в дію. Але, на жаль, місця біля будинку банально немає… Буде недотримання санітарних норм — відстань від будинку, газових мереж, водогону не та… А рити нелегальну вигрібну яму — це отримати астрономічний штраф… Ось ми теж в полоні каналізації. Мене вже штрафували. Чесно кажу, я мучусь із цим питанням вже багато років, а результату немає…
Колись на будинок та школу будували спільну каналізаційну систему. Не добудували… А будинок був у заручниках вже школи.
Ще питання — за вивіз куба нечистот з мешканців будинку беруть від 150 гривень. Добре тим, хто має можливість їх сплатити… А в кого лише пенсія? Школі за такі послуги виставили суму від 200 гривень за куб. Якщо школа оплачує послуги за державні кошти, то ми з власної кишені… Тому вивіз нечистот здійснюється лише раз на тиждень. Це теж наша біда. Як її вирішити — зараз немає жодних варіантів.
