Але нині у селі тривають суперечки за храм святих Косьми та Даміана.
– Наш храм дерев’яний, 18 століття побудови. 20 лютого на зборах громада одноголосно вирішила перейти до ПЦУ. 5 квітня подали пакет документів, згідно з Законом України про свободу совісті та релігійні організації, про юридичну перереєстрацію — підпорядкування вже до Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ. 19 червня отримали позитивне рішення! 80% людей за ПЦУ, — розповідає голова парафіяльної ради села Людмила Хоменко. — Але священик о. Миколай, який приїжджає до нас з Гайсина, сприйняв це рішення громади «в штики». Минулої неділі ми вирішили йти до церкви за ключами із представниками влади. Зранку мене попередили, що заздалегідь завіз до нас «групу підтримки» трьома бусами. Але ми пішли… Двері до храму були зачинені. Їх підперли якоюсь гнилою колодою, а згори чомусь поставили… ікону. Наші опоненти вже проводили богослужіння на подвір’ї. У їхній «групі підтримки» лише декілька людей з Гунчі, решту ми жодного разу не бачили у селі. А ще священики з інших парафій, які навіть на великі свята не приїжджали. Незрозуміло, чому вони молились біля церкви — чи боялись, що хтось буде її «захоплювати», чи не хотіли пускати нас туди, бо встидались показати, що коїться всередині храму. Ми дочекались, доки вони закінчать службу.
– Розмови не вийшло. Наші опоненти казали звично про «раскольніков» та інші нісенітниці. Провокували конфлікт. Добре, що поліція вчасно розборонила людей. А ще наполягали, що, мовляв, саме їхній священик єдиний господар храму! Хоча, згідно з чинним законодавством України, церква — це власність виключно громади, а не конкретного батюшки, — продовжує Людмила Хоменко. — Мовляв, теж «зареєструвались», легітимні. Але їхні документи недійсні. Бо якби вони перереєструвались, то нам би відмовили. Підпис не державного реєстратора Ігоря Салецького, а іншої людини. Їхній документ датований ще 2017 роком. Але ключів від храму нам так і не віддали.
Врешті, після тривалих перемовин ухвалили рішення, що храм лишається зачиненим. Ми проводимо свої богослужіння на подвір’ї, наші опоненти — свої. У різний час. Вони нам не заважатимуть, ми — їм. У нас правитиме службу настоятель о. Ярослав. Натомість наші опоненти вже поливають брудом у соцмережах… Але ми не здамось! Незрозуміло лише, чому наші люди — законні власники храмів – мусять так захищати свої права? Де наша влада, що має слідкувати за дотриманням чинного законодавства?
– Поки що громадою с. Гунчі опікуватиметься районний благочинний о. Ярослав. Це тимчасово. Шукаємо, кого саме призначити туди на постійній основі, — каже секретар Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ о. Ігор. — Якщо ж провокації у Гунчі триватимуть надалі, то ситуація легко може вибухнути та вийти з-під контролю. Й добре тоді вже не буде нікому…
У свою чергу, у представників Української Православної Церкви своя точка на цю ситуацію:
– Якщо суд залишить землю і приміщення за громадою, яка тут перебувала до цього періоду, нехай так буде, — заявив гайсинським журналістам священик Олександр Лавренюк. — Новоутворена громада має взяти земельну ділянку і розпочати будівництво власного храму — це буде справедливо і по-людськи. Нехай з Божою допомогою будують. Канони нашої церкви не дозволяють вести служби на одному престолі. Якщо так робити, доведеться освячувати кожен раз престол. Ми вважаємо новоутворену громаду неканонічною.
– Вже 91 релігійна громада Вінниччини перебуває у процесі офіційного переходу до Помісної Церкви України Близько 30 громад вирішили це питання, — повідомив начальник управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Ігор Салецький. — По багатьох громадах досі тривають суди. Але процес триває. Нині найбільш активні громади Вінницького, Оратівського, Тульчинського, Немирівського, Мурованокуриловецького, Бершадського районів, пішов процес й на Гайсинщині
Редакція готова вислухати інші точки зору на цю ситуацію.
