Часто чую, що більшість молодих родин не можуть жити разом та розходяться. Мовляв, це лиш старі терплять, бо повинні бути вірними та терпіти до останнього подиху.

Не повірите, але я виняток у цьому правилі. Ми з Іваном прожили в шлюбі 35 років і ось розлучаємось. Чоловікові 60, мені — 58. А я ж думала, що у нас все добре. На цей Великдень діти, як завжди, залишили нам котика і поїхали святкувати до сватів. Іван сказав, що багато вихідних, а йому нудно, тому з’їздить на могилу батьків і провідає сім’ю брата. І поїхав. За той час зателефонував лише раз, спитав, як діти, здоров’я, на тому все.

Через тиждень повернувся. А ще через один заявив, що подає на розлучення, бо так жити більше не може, і там є людина, яка буде його лікyвати. Я сказала — твоє право. Як з’ясувалось, нещодавно по Інтернету його розшукала жінка, яка 40 років тому з ним зустрічалася. Вони почали листуватися, а вона з того ж міста, що і його брат. Він скористався моментом: на свята поїхав не так до родичів, як до неї. Три дні прожив у неї. З його слів, вони один одному сподобалися. Вона вдoва. Мабуть, він їй там наспівав, як йому погано в нашій родині, нема романтики, лише гроші на лікування моїх хворих після аварії ніг. Вона йому сказала – кидай все, у мене все є: 3-кімнатна квартира, дача, машини, і я тебе вилiкую.

Він захлинаючись розповідав, що вона екстpaсенс, займається китайською медициною і навіть лiкує рaк на ранній стaдії. І якщо він привезе папір про розлучення і одружиться з нею, то вона йому відпише дачу і подарує машину, а ще займеться його лікyванням. І ось почалася вистава. Ваня мене просив після оголошення про розлучення негайно бігти до РАЦСу. Я почала чинити опір, кажучи, що під їхню дудку танцювати не буду. Тоді він нишком пішов і подав до суду на розлучення сам. Про суд я дізналася випадково. Вирушила туди і поцікавилася, які у нього до мене претензії. Виявляється, чоловік написав, що останні 15 років у нас не було подружніх стосунків і ми часто конфліктували, хоч те брехня!

Я, звичайно, написала незгоду з таким формулюванням. Тепер чекаю суду. Але так огидно на душі. Іван щодо мене та дітей вчинив підло. Але ось як назвати цю 57-річну розлучницю, яка своїми обіцянками забрала чоловіка з сім’ї? У чоловіка одна ниpка, і, мабуть, вона йому щось підливала. Така сильна у нього віра в неї.

Так, я пропонувала Івану одуматися, то він мені сказав, що живемо ми, як сусіди, і який у цьому сенс. Наче не мій чоловік: пустий погляд, байдужість. Навіть до власних дітей… Ось так закінчилося моє сімейне життя. Важко залишитися в 58 років одною й на старості пізнати зраду від того, заради кого жила та дихала. Чує моє серце, що та історія погано закінчиться для Івана. Але що поробиш, то його вже вибір.

Лариса Антонівна,
вінничанка