Адже там знайшли вбитим 79-річного місцевого жителя Василя Левицького. На тілі дідуся було близько тридцяти ножових поранень, а через численні синці його не могли впізнати у домовині найрідніші.
Найстрашніше те, що пенсіонер став жертвою молодої пари, яка вирішила збагатитись за чужий рахунок. Хоч і правоохоронці розслідували і знайшли злочинців оперативно і так само передали до суду обвинувальний акт, винуватці до цих пір не отримали вирок. Рідні та близькі загиблого впевнені, що засідання затягують навмисно й бояться, що через це кати дідуся вийдуть на волю через кілька років!
– Свого часу тато працював у будівельній бригаді, тоді – на фермі. В 2014 році поховав дружину та проживав сам у сільському будинку. Ми із сестрою його навідували. Тата всі любили, адже мав веселу вдачу, любив пожартувати та допомагав сусідам. Зі своїм вбивцею – 28-річним Вадимом Бурлакою батько був добре знайомий, адже це був син його похресниці. Часто гостював у нас й бачив, як жили. Раніше судимий, відбув 5 років через крадіжки. Коли повернувся до Жерденівки, вів аморальний спосіб життя й мав недобру славу.
Подейкують, що на його руках кров ще однієї онкохворої людини, але це чомусь замовчали! — розповідає донька вбитого Надія Романенко. – Останній час перед трагедією злочинець мешкав із на кілька років молодшою Оксаною Вознюк, яка теж мала проблеми з законом. На березі річки за селом вони побудували курінь і там проживали. Але зрозуміло, що коштів в них не було, й треба за щось харчуватись та випити. І ось Вадиму спало на думку пограбувати мого тата, бо він собі подумав, що якщо зять працював у податковій у Гайсині, то мають бути великі статки. Вбивство було спланованим. Був червень 2016 року, білий день, мій тато якраз повернувся до будинку з городу. Зсередини зачинився на засув, на всіх вікнах встановлені металеві грати. У двері постукала Оксана й, нічого не помітивши підозрілого, батько відчинив. За лічені секунди на нього з ножем нападає Вадим Бурлака. Тата відразу ж почали катувати, дуже били й наприкінці на грудях вирізали хреста, що аж було видно внутрішні органи. Голову розбили, пальці затискали, бо на одній руці вони повністю були чорні. Тато помер одразу, його через два дні знайшли сусіди.
Вбивць правоохоронці знайшли швидко. Вони винесли із будинку дві літрові банки черешень, м’ясні та рибні консерви, картоплю, два графини з вином, велосипед, дві бензопили та 98 гривень.
Вже після затримання Оксана Вознюк та Бурлака розповідали, що начебто не мали на меті вбити дідуся, а хотіли лише попросити вина. Цікаво, що свої свідчення вони змінювали кілька разів, й вину перекладали один на одного. Під час засідання у Тульчинському районному суді донька загиблого та прокурор наполягали на довічному ув’язненні. Але суддя таке покарання дав лише чоловіку, його співмешканці — 15 років.
Дві сторони подали на апеляцію. У березні 2018 року Апеляційний суд Вінницької області своєю ухвалою скасував вирок Тульчинського районного суду і призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
– Річ у тому, що спливли інші обставини: обвинувачена під час судового засідання в апеляційній інстанції зізналася у вбивстві пенсіонера. А про іншого обвинуваченого сказала: «Він мені допомагав, прибирав сліди злочину». Тому вирок і скасували, аби перевірити свідчення обвинуваченої: наприклад, провести слідчий експеримент, на чому вона наполягала. Згодом із Тульчинського районного суду справа повернулася до апеляційного для визначення підсудності: в тому суді не можна було утворити колегію суддів.
Відтак апеляційний суд направив провадження до Вінницького міського суду. Там ухвалили повернути прокурору обвинувальний акт для його зміни і проведення розслідування, – розповів нашому журналісту суддя-спікер Вінницького апеляційного суду Анатолій Кривошея. — Прокурор не погодився з таким рішенням і подав апеляційну скаргу. Розглянувши її, суд встановив, що перша інстанція безпідставно ухвалила повернути обвинувальний акт прокурору. Тому 21 червня минулого року й направив кримінальне провадження до Вінницького міського суду на новий судовий розгляд.
Рідні Василя Левицького вже втомились від того, що три роки їм доводиться боротись за справедливе покарання злочинцям. Наш журналіст був на черговому засіданні Вінницького міського суду, яке було призначене на 24 липня. Як з’ясувалось, на засідання судово-медичний експерт не з’явився. Судді мали допитати обвинувачених, але вони відмовились. Тому засідання перенесли на 11 вересня. Донька закатованого пенсіонера Надія Романенко знову у відчаї й підозрює, що це затягування з боку підозрюваних.
– Ви ж бачите, як винуватці себе нахабно поводять. Перебуваючи у СІЗО, Бурлака погрожує селянам, що скоро прийде та повиколює очі, — додає Надія Романенко. — Мене матеріальна сторона тут зовсім не цікавить, таких людей треба ізолювати від суспільства. Вони вже в ізоляторі три роки й за законом Савченко цей термін треба помножити на два. Наскільки мені відомо, злочинці думають, що їх посадять на десять років. Ще чотири – вийдуть на волю! Але я боротимусь до останнього за те, щоб вони отримали довічне. Не повірите, але з небес у цій непростій справі мене підтримує батько. Одного разу він приснився й сказав: «Вони своє знайдуть». Дійсно, від суду Божого ще ніхто не втік.
