Близько двох тижнів на виїзді з міста у напрямку Хмельницького оселився дивакуватий чоловік із бородою. Біля жвавої траси він розклав торби з ковдрами, фарбами та рюкзак. Їх носить на спеціальній палиці.

У велосипедній кобурі гачки для риболовлі, непрацюючий плеєр, сірники, ніж, виделка, лупа та міні-генератор. У кишенях малюнки, на руках мотузки. Коштів чи якоїсь допомоги він не просить. Ночує просто неба. Багато з водіїв, хто проїжджає повз, йому сигналять, співробітники магазинів підгодовують, перехожі обертаються вслід та навіть фотографують. Саме завдяки світлинам у мережі вдалось з’ясувати, що це 42-річний уродженець Закарпаття Роман Пристая, який після розлучення довгий час прожив у Канаді під відкритим небом, бо не мав коштів повернутись додому. А небайдужі його прихистили.

– На початку березня 2019 року я поспішала на роботу й звернула увагу на бездомного чоловіка. Винесла йому обід та каву, бо було прохолодно. Роман ніякої допомоги не просив, але я залишила продукти, записала коротке відео й хотіла після зміни детальніше поспілкуватись. Та коли вийшла з роботи, чоловіка на місці вже не було. Тільки його речі, дуже акуратно складені, що здивувало. Я стала переживати, бо турбувалась за незнайомця. Прочісували з дітьми машиною місцевість й розпитували людей. Опублікували пости в Інтернеті й, зрештою, розшукали Романа, — розповіла з Канади Ольга Павліченко. — Забрали його до себе додому, надали кімнату, постригли, харчували та купили одяг. Далі знайшли його брата Сашка в Україні й запитали, чи не хотів би він забрати родича додому, бо той мріє побачити рідну країну. Він не був проти, розповів, що є місце у його квартирі, й бездомним Роман точно не буде. Додав, що два роки тому померла їхня матір, а сестра Люда на заробітках у Польщі. Перепитавши у Романа чи хоче він додому, й почувши ствердну відповідь, ми допомогли з документами та придбали квиток до України. 30 березня він вилетів. Але ми зовсім не думали, що чоловік знову піде в мандри… Не такого майбутнього ми йому бажали.

Нині волонтери припускають, що брати не порозумілися через квартиру Романа, яку він втратив через борги вже після переїзду. Повертатися на рідне Закарпаття чоловік не хоче, натомість прямує до Чорного моря в Херсонську область.

– Особисте життя в мене не склалось. Жінка забрала до Канади, але там ми розлучились. Вона себе тепер називає американкою. Але то життя не для мене. Скоро будуть відбуватись такі речі, що не зможеш бути просто очевидцем того всього. Це не тільки з напрямку політики, а й економіки. Близько 18 років я був бездомним, але ніколи не скаржився. Часто проводив час з індійцями, можу годинами розповідати про колонізацію, — каже Роман Пристая. – Я втік з чужини й не хочу більше туди. Розкішне життя не для мене. Коли приземлився у Борисполі, розірвалась моя сумка з речами, які мені подарували.

Був я в Чернігові, хотів до Росії, але не пустили, бо нема дозволу. Далі був Київ, Житомир, тепер Вінниця. Дорогою я часто малював, від цього отримую задоволення, — каже Роман Пристая. — Я нічого поганого не роблю й жодних кримінальних порушень не вчинив. Вже знайшов місце на карті моря й хочу жити на острові. Поставлю там намет й буду зимувати. Краще їсти рибу, яку щойно спіймав, ніж бути тягарем родині. Лиш єдине, що мені потрібне – тачка чи велосипед старенький, щоб речі перевезти. Бо дуже тяжко йти під палючим сонцем. А у кабіну в такому вигляді не попросишся, вже два місяці як я не мився.

Віталіна Трудько
Фото Сергія Хіміча