Мені дуже потрібна її квартира! Я рано завагітніла. Насправді все було випадково, але мені пощастило, що мій обранець кохав мене настільки, що відразу ж покликав заміж, навіть знайшов пристойну роботу, щоб сім’ю утримувати.

Він справді намагався забезпечити нас з малюком усім необхідним. Але ми не були готові до сімейного життя. Треба було знайти таке місце, де б ми змогли жити окремо від батьків, котрі замучили своїми порадами, і не платити за квартиру, бо грошей у нас зовсім мало.

І тоді у мене виникла ця божевільна, на перший погляд, думка. Моя бабуся живе в однокімнатній квартирі. Я довго намагалась її вмовити, пояснювала ситуацію… Але вона не захотіла мене слухати. Виник грандіозний скандал.

А я ж не хотіла нічого поганого!

Просто запропонувала переїхати до будинку престарілих, де в неї буде багато друзів і їй буде веселіше й легше, ніж зараз. Але вона категорично відмовилася мені допомогти. Та я здаватися не буду. Я ще раз спробую їй пояснити, що там дуже гарний догляд і нормальні умови

Не хочу, щоб моя дитина поневірялася в гуртожитку чи якомусь підвалі. Але вже не маю потрібних слів, щоб пояснити це моїй бабусі. Бо вона вперто стоїть на своєму і каже, що я хочу відібрати квартиру, а її саму залишити на вулиці. Ось як мені пояснити, що будинок для престарілих — це набагато краще, ніж квартира, де ти живеш сама і не маєш навіть з ким поговорити чи кави попити?

Юліана, вінничанка