Це сталось у Європі з нашою землячкою. Батько сина — біженець, який не хоче підкорятись цивілізованим рішенням суду.

Разом з тим в будь-який момент може вивезти дитину в третій світ чи навіть під контроль терористів, звідки хлопчика вже не вирвеш.

Ми ще повернемось до цієї резонансної історії. Мати та її рідні у Вінниці погодились розповісти відверто про цю шокуючу історію життя та кохання, сподіваючись на щасливий фінал. А зараз — лише повідомляємо, що викраденого хлопчина мати вже місяць не бачить. Соціальні служби лише контролюють його за місцем проживання батька. Добровільно він його не повертає. Виконувати рішення суду відмовився. Щоб змусити — потрібен час. Як переносить ці всі хвилини очікувань родина у Вінниці і в Європі — не важко зрозуміти.

Ось що розповідає нам бабуся 3-річного заручника батька:

– Ця історія виявилася настільки незвичайною, що українські юристи у більшості своїй просто безпорадно розводять руками. Ми чекаємо і молимо Бога, коли толерантне європейське правосуддя і здоровий глузд та логіка нарешті переможуть, і тоді обов’язково розповімо все докладніше.

Рік минув з тих пір, як моя донька разом із сином виїхала з України до однієї з країн Європи. Виїжджала до чоловіка-араба, який отримав там посвідку на постійне проживання. Зрозуміло, з надією на краще майбутнє. І спочатку все ніби складалося нормально. Але сталося так, що чоловік почав бити мою доньку. Через дикі ревнощі чоловіка і «гарячу кров» життя перетворилося на пекло. Тому й розлучились. Суд ухвалив рішення, що дитина має бути з мамою, а батько має право проводити з сином спочатку кілька годин на тиждень, потім більше. Донька сумлінно виконувала рішення суду, вже облаштовувала своє особисте життя. Та одного разу батько вирішив не віддавати сина. Соціальним службам заявив, що мама знущається над дитиною, б’є малого і дуже небезпечна для нього!

Це стало шоком для молодої мами! Адже коли вона у Вінниці народила цього хлопчика, його тата і близько не було поряд, він всі ці роки блукав світами і невідомо чим займався. Тільки потім у нього раптом прокинулися батьківські почуття. Знову суд. І знову рішення — повернути дитину мамі. Спочатку добровільно, бо ж він теж опікун. Тато на це все одно не пішов. Це схоже на відверте глузування над занадто вже лояльними європейськими законами! Невтішній мамі соціальні служби радять набратися терпіння, розповідають, як він буде платити штрафи за невиконання рішень судів, і як потім його змусять їх виконувати. Але у неї і у нас тільки одне запитання — коли це нарешті станеться? Коли малюк повернеться до мами? Адже тут дорога кожна хвилина, бо розлючений на дружину чоловік промиває малюку мізки, налаштовуючи дитину проти матері!

Вже місяць хлопчик без мами, біля не зовсім адекватного тата. Як довго це триватиме — готової відповіді немає.

Соломія Калюжко