Нині командир пішов на «підвищення» у Генштаб ЗСУ. Через снаряди вагою 35 кг Валерія підірвала здоров’я. Про сексуальні домагання писала у газеті США теперішня прес-секретар Президента Зеленського. Командир вимагає у офіцерки 100000 у суді за наклеп…

Ми вже розповідали про лейтенантку з Томашполя Валерію Сікал. Вона відкрито заявила про сексуальні домагання свого командира Віктора Іваніва, який керував арсеналом А1358 у Цвітосі. Історія настільки вразила світ, що про неї навіть написала відома американська газета «The New York Times». На підтримку нашої землячки стали мільйони, які захоплюються її мужністю, а ми днями записали із дівчиною відверте інтерв’ю та дізнались нові подробиці.

– Знаєте, я ще дитиною, яка не розуміла суті, всім казала, що буду військовою. А ще це була остання воля мого батька, який теж був пов’язаний із армією, служив у поліції в Томашполі. Тому виконала її. Оскільки закінчила військову кафедру при Сумському державному університеті і була офіцером запасу, мене призвали на 18 місяців. Але ж я не знала, що складеться так моя доля, що до півторарічного терміну призову не дотягну лише один місяць через вже відомі вам обставини, — розповідає Валерія Сікал.

– Коли Віктор Іванів почав вас домагатись?

– У перший день служби. 3 січня 2018 року він наказав сісти у свою цивільну машину і привіз до хатинки в лісі. Там запропонував своє заступництво та легке проходження служби в обмін на секс із ним. Казав, що як буду з ним добра, то буде все добре, а як ні – покаже гірший бік армії. Водночас брав мене за руки, за коліна, обнімав та намагався помацати груди. Сказав, знає про те, що я недавно втратила батька, хоча цього не було в особовій справі, адже батько помер прямо перед призовом. Потім до будиночка приїхав інший чоловік, якого полковник відрекомендував як начальника поліції міста Славути. Із ним також потрібно було «бути доброю». Чоловіки наполягали, аби я пила алкогольні напої, щоб «зняти напругу». Я відмовлялася, чоловіки тиснули все одно. Раптом полковнику зателефонували з частини і повідомили, що приїхав перевіряючий, тож він змушений був терміново повернутися. Утім, того ж вечора викликав до службової квартири. Я побоялася йти одна і попросила піти зі мною сусідку по кімнаті. Там був ще один чоловік, якого полковник відрекомендував як перевіряючого і сказав, що його теж потрібно розважити. Чоловіки знову пропонували вживати алкоголь. Я сказала, що не виконуватиму такі накази і пішла. Протягом року було кілька епізодів, коли командир усним наказом намагався схилити мене до статевих стосунків із ним чи з іншими чоловіками. Через відмови командир створював ускладнення під час відбування служби, я носила 35-кілограмові снаряди, відмовляв у відпустках та не дозволив рекомендовану лікарем госпіталізацію, коли захворіла.

– Крім нав’язливих залицянь полковника до підлеглих, ходили чутки і про особливі методи виховання солдатів. У мережі навіть гуляло відео, ніби за його наказом за порушення статуту солдатам ставлять клізми. Невже це правда?

– Так. Про це вперше розповів колишній заступник командира частини з морально-психологічного забезпечення Віктор Міщук. Всіх військовослужбовців, які вживали алкоголь, Віктор Іванів відправляв у санітарну частину і наказував робити їм клізми. Було навіть відкрите кримінальне провадження за фактом перевищення ним службових обов’язків. Але згодом справу закрили. Причина – нема злочину.

– Розкажи детальніше про свого чоловіка. Це правда, що командир не хотів вас навіть відпускати на власне весілля?

— Олексій теж з Вінниччини, пішов добровольцем на війну та служив у 16-му мотопіхотному батальйоні. Ми познайомились, коли він вже демобілізувався. Весілля призначили на 19 грудня 2018 року, але полковник не відпустив. Хоча я заздалегідь подала йому рапорт. Він відмовив, навіть сказав, щоб я не виходила заміж. Мовляв, сам зробить мені дитинку й ми будемо разом. Через тиждень я знову написала рапорт. Тоді він підійшов і сказав, що ввели воєнний стан, тому відпустити не може. Я благала його, казала, що я ж не до подружки їду, а це моє весілля, воно вже призначене. Тоді він сказав: ну добре, тобі на дорогу треба 6 годин туди і назад, так що двох днів вистачить. За кілька годин заявив, що і одного дня мені вистачить. А потім і зовсім запропонував розписати нас у його кабінеті. Це навіть розглядала комісія. Сказали, що під час воєнного стану відпускати чи не відпускати військовослужбовця — вирішує командир. Своєму чоловіку я першою розповіла про домагання, разом ми пішли писати заяву, це моя опора. Зараз Олексій на заробітках у Німеччині, адже потрібно утримувати родину.

– Чому ви пішли зі служби?

– Коли вже стала відверто говорити про домагання, то мене перевели в іншу частину в іншу область, так би мовити, щоб закрила рота. На той час мені вже були проведені дві операції на спині. У березні мене визнали обмежено придатною, з таким діагнозом служити не дозволено. Тому зі служби звільнили, і поки що я вдома. Не знаю, чим маю далі займатись, розгублена. Більш того, тепер Віктор Іванів вимагає з мене 100 тисяч гривень моральної компенсації начебто за наклеп. Із вінницького активіста та свого колишнього заступника Віктора Міщука – по 50 тисяч.

Перше засідання було призначене на 1 серпня у Славуті — за місцем розташування частини. Одним словом, де командир має вплив. Бо навіть якщо його перевели у Генштаб ЗСУ, все одно старі зв’язки залишаються. Але в зв’язку з тим, що встановлені судом строки закінчились, адвокат виніс питання про перенесення слухання. Наступне відбудеться 2 жовтня. Якщо не виграю справу, подам на апеляцію, йтиму до Верховного та навіть Європейського суду.

– Чи погрожував вам чи рідним Віктор Іванів?

– Прямих погроз особисто від нього не було. Він же точно не дурень й прекрасно розуміє, що всі його слова записуватиму на диктофон, що вже так просто їх не пропущу… Скільки можна знущатися?

– Досі у Славутському відділенні поліції триває розслідування за вашою заявою відносно командира. Йому інкримінують примушування до вступу у статевий зв’язок. Чи немає нарікань на роботу правоохоронців, чи не затягують справу?

– Є моменти, для проведення яких потрібен час. Слідчі лояльні, роблять свою роботу, мені нема на що скаржитись. Вони багато разів стикались з Віктором Іванівим й поза очі кажуть, що він міг вчиняти такі дії. Більш того, нещодавно свої свідчення відносно екс-командира дали ще восьмеро дівчат з частини, тому так просто уникнути покарання він не зможе!

– Але є витяг з наказу, де йдеться, що вашого кривдника підвищили — перевели у Генштаб на посаду керівника відділу забезпечення авіаційними засобами ураження…

– Так, про це я дізналась зовсім випадково. Була потрібна довідка про доходи, і я змушена була звернутись до частини, де служила. Але замість Іваніва там було вказане інше прізвище. Коли стала допитуватись, знайомі повідомили, що його перевели на вищу посаду. Емоції мої не передати словами. Не важливо, що він накоїв, таких все одно просувають по службі, заохочують далі порушувати закон. Уявіть собі, цю ситуацію вже давно знає міністр оборони Степан Полторак, бо я йому, як і до військової та Генеральної прокуратури теж писала звернення. Але як бачите, реакції нема. Чому? Якщо прослідкувати, то у Генштабі у Віктора Іваніва є покровителі чи куми. Всі кримінальні справи, відкриті проти нього, миттєво закриваються.

– Валеріє, знаю, що єдина організація, яка підтримала вас у боротьбі, стала «Ніхто крім нас». Розкажіть про це детальніше.

– За це я їм щиро вдячна. Знаю, що вони мають організувати проект про гендерну рівність та захист від насильства. Мене запрошували брати участь у розробці проекту. Якщо зможу допомогти комусь, то чому б і ні.

– Як зараз почуваєте себе морально?

– Виснажена, але я ніколи не здамся! Ви не повірите, але мені постійно пишуть жінки з усієї країни, які теж стали жертвами сексуальних домагань і психологічно з цим не можуть справитись. Відповідаю їм, що тепер боротимуcь за всіх нас разом до кінця.

Вікторія Снігур