Він був одним з перших, хто разом із парафією перейшов до ПЦУ, але важка хвороба передчасно обірвала його життя. Громада досі не може оговтатись від втрати.

– Отець Віктор родом зі Збаража, що на Тернопільщині. Змалечку хотів допомагати людям, тому вступив до Кременецького медучилища, а згодом закінчив Почаївську духовну семінарію. У сан диякона та священика був рукопокладений у 1997 році єпископом Тульчинським і Брацлавським Інокентієм. Тоді ж його призначили настоятелем новозбудованого Свято-Миколаївського храму села Непедівки та храму святих апостолів Петра і Павла села Залізничного Козятинського району. Разом із дружиною та двома дітьми батюшка мешкав в найманій хатині, після того вони придбали власне житло у Козятині. Зарекомендував себе як відповідальний та хороший пастир, користувався заслуженою повагою і любов’ю вірян. Не було жодного разу, щоб у нашій громаді не відбувалось богослужіння, хоча останні роки у священика було чотири парафії. Коли Україна отримала Томос, отець Віктор одним з перших очолив перехід, і його одностайно підтримала громада. Сталось це 30 грудня 2018 року. Священик мав багато планів, відновив молодий хор, запланував благоустрій, — розповідає староста Непедівської сільської ради Галина Корніюк. – Проблеми зі здоров’ям у настоятеля почались рік тому, і йому тоді провели операцію на серці. Втім, стан тільки погіршувався. Всі ми його підтримували як могли, хоч про своє здоров’я він розповідав мало. Останнім часом він лікувався у Козятині та Вінниці. Його відпустили на три тижні додому, щоб підготувати до встановлення клапана. Але, на жаль, він не дожив.

15 серпня отця Віктора поховали біля Свято-Миколаївського храму Непедівки, як він заповідав. Заупокійну Божественну літургію та чин поховання звершив митрополит Симеон. Жителі Непедівки щиро співчувають родині покійного й сподіваються, що з часом у них з’явиться новий настоятель, який продовжить добрі справи отця Віктора.

Віталіна Трудько