Уже більше 10 років я веду боротьбу з районною та обласною адміністраціями за ремонт дороги від Немирівського шляху (від Писарівки) до Гавришівки (колишня назва Телепеньки).

Напевно, легше пробити кам’яну стіну, ніж добитися допомоги від цих високопоставлених чиновників у ремонті дороги. Скільки довелося витерпіти приниження і образ, поки справа трішки зрушила з місця.

Це було давно, коли головою Вінницької районної адміністрації був Векліч. Але перед цим мені довелося терпіти приниження від заступника Вінницької обласної адміністрації Аксельрода.

Під час розмови про ремонт дороги мова зайшла про протестантів-майданівців. Аксельрод розгнівався і викрикнув: «Не люблю помаранчевих!» Я йому у відповідь: «Та ви не любите українців?» Аксельрод: «Да, я не люблю українців!» А тепер Аксельрод у новій команді.

До речі, тоді розпочали ремонт дороги, але робили це дуже халтурно, і скоро ями на дорозі стали ще більшими. Тепер цей напрямок селом у бік Писарівки не можна назвати дорогою — це ями і горби, які не можна ні об’їхати, ні переїхати. Це справжній танкодром. До цвинтаря не можна покійника довезти без ризику, що він може вилетіти із труни.

Зразу ж після цвинтаря люди зробили дорогу по полю. Я вимушений був звернутись навіть у Верховну Раду, звідти направили мій лист у Вінницьку обласну адміністрацію. З адміністрації мені відповів тодішній перший заступник голови обласної державної адміністрації Андрій Гижко. Пообіцяв розглянути питання у 2017 році. А тепер уже 2019 рік – і ніхто і пальцем не ворухнув.

Я чотири рази ходив на прийом в обласну адміністрацію, щоб зустрітись з паном Гижком, але жодного разу не зустрівся з ним. Замість нього на прийомі сиділа молоденька дівчина – помічниця, яка нічого не вирішувала. Оце вам робота наших «слуг народу»!

Постукав у відповідальні двері обладміністрації, зайшов і привітався, але господар кімнати щось буркнув незрозуміле.

Я розповів йому причину свого приходу, а він до мене із запитанням: «Ви дивитесь телевізор?» Я відповів, що дивлюсь, коли маю час. Він знову до мене: «Ви бачили, чого добилась активістка Катерина Гандзюк?» Я йому: «Чого ви мене про це запитуєте? Хочете сказати, що мене чекає те ж саме?» Начальник: «Ви дуже високої думки про себе. Є інші методи закрити вам рот».

Ось так розмовляють високопоставлені чиновники з простими громадянами. Хіба можна від таких керівників чекати чогось доброго?

Я маю три вищих освіти, директор школи на пенсії, побудував нову двоповерхову школу в селі Гавришівка.

Можна собі уявити, як вони розмовляють з простими сільськими жителями, якщо їм не подобається тема розмови.

Хіба це чесна українська влада? Дуже сумніваюсь в цьому, особливо після таких відвідин.

Іван Дишлевий