Цей лист наша редакція отримала від читачки з Барського району Ольги Гапанюк. Жінка написала в газету в надією знайти своїх племінників, з якими втратила зв’язок після смерті їхньої мами.
Називати імена і прізвища родичів дописувачка не хоче, описує лише історію їхнього життя. Племінники або їхні друзі-знайомі усе зрозуміють і відгукнуться.
«Діти, повертайтеся додому, на вас хата чекає, яку ваша мама для вас збудувала! Садок без господарів не родить, а ненька ж для своїх дітей висадила декілька десятків яблунь, груш, черешень, вишень! Все хотіла, щоб діти домашнє, натуральне їли, а не з супермаркету.
Рідні ви наші, що б там у вас не трапилося, не бійтеся, ми вас підтримаємо і допоможемо, бо гуртом легше батька бити! Що ж ви самі на чужині?! Ніхто не пожаліє, не вислухає, кварту молока не наллє… А тут таки родина ваша — ми одна кров, тому за вас всією душею вболіваємо… Якщо читаєте ці рядки, повертайтеся!!!» — закликає у листі Ольга Іванівна.
Далі жінка описує історію, яка сталася з її племінниками:
«Спочатку в Португалію поїхав син моєї сестри. Вимушений був їхати, бо мама захворіла, лікарі сказали «рачиця». На лікування шалені кошти витрачалися, ми усі родиною збиралися, передавали їм копійку, але цього мало було… Тоді й племінник поїхав.
Пропрацював там барменом з місяць. А потім покликав до себе сестру. Це ми вже згодом дізналися, що він її продав у бордель… Вона дуже гарної вроди — уся в маму! Ось і сподобалася власнику того бара, як тільки він її на фотографії побачив. Довго вмовляв брата забрати сестру у Португалію, обіцяв, що вона теж на барі буде працювати, що зарплату їм велику буде платити. Навіть завдаток дав — дві тисячі євро. Ці гроші син одразу мамі переказав у лікарню.
І сестра через тиждень приїхала до брата, щоб разом мамі на операцію заробити. Але, бідолаха, потрапила в пастку… У неї забрали документи і кинули в бордель працювати… Брат намагався її витягнути звідти, але португалець йому знову дав гроші і запевнив, що буде щомісяця стільки ж платити, аби лише сестру не забирав. Усі гроші племінник в Україну пересилав, але маму вони не врятували. Вона ще більше змарніла, як діти поїхали, не хотіла без них за життя боротися…
На похорон лише син приїхав… Сестру, сказав, з роботи не відпустили… Поховав маму — і знову у Португалію. Вже більше року про них жодної звістки… Напевно, в якусь халепу обоє потрапили, раз приїхати на батьківщину не можуть?.. Якщо треба який викуп за племінницю, ми б зібрали необхідну суму, навіть худобу спродали б, аби їх з того рабства витягнути. Але куди і кому платити???»
Від редакції. Наша газета має інтернет-версію 33kanal.com, тому читається вона в усіх куточках світу. Кожен свіжий випуск улюбленої газети вінничани передають своїм рідним в Італію, Португалію, Німеччину і навіть Канаду. Щодня тисячі газет доставляють водії закордонних автобусів на замовлення заробітчан, що зріднились із “33-м”.
Ми усіляко намагаємося підтримати наших за кордоном, тому пишемо про їхні проблеми і намагаємося допомогти вирішити проблеми. Разом з нашими читачами радіємо успіхам та досягненням наших земляків! Ми з вами! І дякуємо, що і ви з нами!!! А разом здолаємо усі негаразди!!!
Пишіть нам.
Каріна МАЄВСЬКА
