17 жовтня 1857 року ще з самого ранку видалось доволі теплим осіннім днем. Саме цього дня сталась незвична подія, у Санкт-Петербурзі, у родині Строганових народилася довгоочікувана дитина – дівчинка, яку, як і її матір і бабусю назвали Марією. Щасливі батьки: граф Григорій Сергійович Строганов та Марія Болеславівна, уроджена Потоцька, почали приймати вітання та телеграми від рідних та знайомих. З них стає відомо, що дівчинка прийшла на світ в «домі Демидової біля Півчого мосту в Санкт-Петербурзі» (набережна Мойки будинок 16, т.з. особняк Жадимировських, будинок Н.Демідової, один з численних доходних будинків родини Демідових). Першою щасливу родину привітала княгиня Єлизавета Мещерська телеграмою з Одеси, тітка маленької Марії. За два тижні, коли малеча та мама окріпли було прийняте рішення – охрестити дівчинку. Майбутня хресна мама Наталія Павлівна Строганова навіть надіслала з Москви вітальну телеграму, датовану 6 листопадом 1857 роком, у якій сповіщала, що «погоджується стати хресною та благословляє усією душею родину». Наталія Павлівна була рідною бабусею маленької Мері (Mary), як її називали у родині на англійський манер. На початку листопада прийшов лист від прабабусі по лінії матері, яка теж вітала родину Строганових з народженням дитинки. Йшли роки. Маленька Марія росла неймовірною дитиною, яка приносила радість батькам та оточуючим. Була допитливою та активною. За кілька років у 1861 році в неї з’явився молодший брат Сергій, ще одна радість батьків.

Батько Мері Григорій Сергійович у Петербурзі займав посади при військовому міністерстві, з 1856 року від був ад’ютантом військового міністра. Але, попри все, він знаходив вільний час для родини. Багато часу маленька Мері проводила з батьком і мамою за кордоном. Здоров’я матері потребувало теплого клімату, а любов батька до Італії давала змогу проводити увесь зимовий час у цій країні. Улюбленими місцями були міста на півдні Франції та Італія: Венеція, Верона, Неаполь, Рим. Рим манив Григорія Сергійовича завжди, особливо у юнацькі роки, а згодом, уже у старшому віці, став для нього домівкою. Вперше мала Марія з батьками виїхала до Риму, не маючи ще й року від народження. Спочатку Строганови поселились на via delle Murate недалеко Капітолія. У 1830-х роках, у часі дитинства Григорія Сергійовича Строганова, уся його родина подовгу також бувала в Італії. Малий граф мешкав на via Gregoriana. Пізніше він переїде на цю вулицю вже на стале проживання до кінця своїх днів. А ще, дещо пізніше, навесні 1921 року, там знайдуть домівку дві його правнучки (Ольга, 1915 року народження та Марія, 1916 року народження), які будуть тікати разом з матір’ю Єленою Щербатовою з охопленою революцією та війною Вінниччини у 1920 році. … А поки мала Мері росла, отримуючи домашню освіту з французькою гувернанткою. Здебільшого її дитинство проходило у Петербурзі, хоча, правда, частенько, у літній час, вона гостювала і в Немирові, у дідуся Болеслава, бігаючи по старезному палацу Потоцьких.

Свого палацу у столиці Петербурзі батьки не мали, тому, зупинялись чи в готелях чи винаймали апартаменти, але їхні двері завжди були відриті численним гостям та великій родині. Мері часто бувала у колі дітей її віку, з ближчих або дальших родин. Її подругами по дитячих іграх були Софі, Марі (Марія) та Ваюша (Варвара) Шувалови та їх старша сестричка Ольга, Пол (Павел) Голіцин та кузинки Єлена, Міссі (Марія) та Ольга, діти Олександра та Тетяни Строганових, брата її батька. Також багато часу Марія проводила і з братом Сергієм, придумуючи нові ігри, та, мріючи про цікаві поїздки. Виховання малих Строганових було доволі вимогливе, мати Марія Болеславівна була прихильницею суворого виховання, здебільшого виховувала у дітей слухняність. Мері зростала, стаючи дуже гарненькою, миловидною дівчинкою, з кришталево чистою душею та великими, чомусь сумними очима.

Граф Грегоріо Строганов, як його називали на італійський лад, у 1880 році у Римі перебудовує старий палац на via Gregoriana та бічній вулиці via Sistina і створює в Палаццо Строганов (Palazzo Stroganoff), де і провів останні роки життя. Саме сюди до нього часто приїздила Марія та потім її родина – син Володимир (у родині його називали Діма) та дочка Олександра (Сандра) Щербатови. У 1877 році після відвідин холодного Петербургу, де уся родина сильно захворіла, вирішено було поїхати у подорож Алжиром. До нашого часу дійшли чудові фотографії з цієї поїздки Мері та Маріети Строганових – дочки та матері. Брат Сергій натомість там сильно захворів, і пів року відчував усі наслідки цієї поїздки. Можливо це, а може ще щось призвело до того, що напередодні її 20-х уродин 10 жовтня 1877 року він повісився у їхньому Римському палаці. Мері та Марія Болеславівна дуже щиро переживали цю трагедію. Але час лікує і в 1879 році Марія вийшла заміж за князя Олексія Григоровича і стала княгинею Щербатовою. А ще через певний час вона переїхала до родинного маєтку Немирів на постійне проживання. Але, то вже зовсім інша історія.

Життя княгині Марії Григорівни Щербатової, уродженої графині Строганової (1857-1920), відмічене і радістю, і великим трагізмом. 20 січня 2020 року виповниться 100 років з часу розстрілу її та родини у парку Немирівського палацу.

Велика подяка за уточнення до статті та матеріали: Вардуї ХАЛПАХЧ‘ЯН із Падуї, Геннадію ПОДБОРОДНІКОВУ з Москви, Миколі ДЕНИСЕНКУ з Немирова та нащадкам родини ЩЕРБАТОВИХ із Флоренції.

Матеріал підготувала
к.і.н. Оксана Лобко
(м. Київ, історикиня, кураторка виставкових проектів).