«Вікіпедія» про нього інформує так: український військовик та науковець. Генерал-майор. Кандидат філософських наук. Почесний гетьман Українського козацтва.
Мулява входив у створену у вересні 1991 року першим міністром оборони України Костянтином Морозовим групу з організації Міністерства оборони України. Це він розробив концепцію створення української армії шляхом мирної трансформації та реформування військ, дислокованих в Україні, в Збройні сили України, яка була оприлюднена 14 лютого 1988 року. Автор концепції створення соціально-психологічної служби для військовослужбовців.
У 1991-1993 роках Мулява обіймав посаду начальника соціально-психологічного управління (потім – соціально-психологічної служби Міністерства оборони України). У 1991 році Муляві присвоїли звання полковника, а в 1992 – генерал-майора Збройних сил України.
Протягом 1990-91 – заступник голови секретаріату Народного Руху України (НРУ), згодом – ради колегії НРУ.
Мулява обирався до Верховної Ради України другого скликання (1994-98), де брав активну участь у прийнятті Конституції України. У 1992 році голова Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл запропонував обрати Муляву гетьманом Українського козацтва, а після обрання вручив йому гетьманську булаву. У 1998 році Мулява став почесним гетьманом.
Для Вінниці Володимир Мулява — легендарна особистість. Бо саме він разом з письменниками та педагогами створив Народний Рух. Вони стали тим інтелектуальним ядром, навколо якого почали гуртуватися спершу десятки, а потім сотні і тисячі людей, стали тією силою, яка з тихої вінницької провінції зробила один з найдієвіших осередків боротьби за незалежність України. Працював доцентом катедри філософії Вінницького педагогічного інституту. За докторську дисертацію «Людина в індивіді: національне як реалізація людського роду в індивіді» переслідувався, звинувачувався в «українському буржуазному націоналізмі», 7 місяців був безробітний.
Запам’ятався Володимир Мулява вінничанам і політичним голодуванням, котре тривало 57 днів. Почалося воно 10 червня 1990 року з мітингу Народного Руху біля башти. Це була друга спроба голодування. Перше влаштувала біля обкому партії невелика група рухівців під керівництвом Валерія Палія. Та дуже швидко влада намет знесла, а вимог не виконала. Цього разу намети з’явилися вже біля міської ради, і згодом акція переросла у справжню політичну бурю. Відразу до Володимира Муляви приєдналися ще 11 бунтівників, котрі вимагали заборони Комуністичної партії. А вже через місяць у політичному голодуванні взяло участь 400 людей. Влада вже нічого вдіяти не могла і на 57 день пішла на переговори. Про цю безпрецедентну акцію непокори у Вінниці знали не лише в Україні. Це стало відомо усій Європі.
І тільки потім, у жовтні 1990 року, спалахнула у Києві Революція на граніті, згодом — ГКЧП у Москві і через кілька днів Україна проголосила свою Незалежність.
Тетяна ВЕРБИЦЬКА
