40-річна Наталія Шах із села Стрільчинці, що у Немирівському районі, самотужки виховує аж восьмеро дітей. Днями жінка отримала звання «Матір-героїня» й розповіла про те, як зі всім справляється…

– Вийшла заміж я рано – у 17 років. Чоловік Сергій був старшим за віком, казав, що не хлопчик вже й нема чого довго зустрічатись та бігати на побачення. Після весілля я стала мамою двох доньок – Руслани та Тетяни. Третім народився син, але у чотири місяці його не стало, й до цих пір мені важко згадувати про трагедію, – розповідає Наталія. – Через кілька років помер мій Сергій, його життя забрала важка хвороба шлунка. Так я в 25 років залишилась вдовою з двома діточками на руках. Перший час важко було змиритись, що ти сама, не вистачало жіночого щастя та підтримки. І якось так склалась доля, що зі­йшлася я з другим чоловіком, Сашком, понадіялась, що все у нас буде добре.

Та не вийшло родини, бо у чоловіка виявились шкідливі звички. Але народилось у нас троє чудових діточок — Іринка, Маринка та Андрійко. Боялась я з двома залишитись нащадками, а залишилась з п’ятьма. Але рук ніколи не опускала, адже діти завжди були на першому місці! Аби дати їм все необхідне, ходила на сезонні заробітки у колгосп, тримала худобу, свиней та птицю. Більше заміж не виходила, але з’явилось у мене ще троє малюків – Іванка, Іван та Олічка, якій лише сім місяців. Тож я вважаюсь матір’ю-одиночкою. Але мої діти отримують не менше любові та турботи, ніж інші. Найголовніше, аби були нагодовані, одягнені, чисті, усміхнені. Хоч і за маму, і за тата, але я не строга, у нас завжди довіра та повага.

Старші доньки — 22-річна Руслана та 21-річна Тетяна – отримали освіту, вже мають свої сім’ї та подарували трьох онуків. П’ятеро інших дітей ходять до школи. Минулого року жінка зібрала документи та подала на звання «Матір-героїня». І ось нещодавно в урочистій залі Немирівської ОТГ отримала заслужену нагороду та подарунок.

– Це звання – гордість для нас, а не якісь сподівання на пільги. Не приховую, що в селі деякі засуджують, що маю багато дітей. Але я завжди відповідаю, що ні до кого ми не йдемо просити їжі та одягу. Ніхто не скаже на моїх діток, що вони якісь не такі чи з багатодітної сім’ї. Пишаюсь, що старші вступили на безкоштовне навчання й отримали дипломи. Так вийшло, що Бог подарував мені стільки щастя, чому маю вбивати своє здоров’я? Тож народжуйте й не зважайте на інших.

Віталіна Володимирова