Життя молодого чоловіка, який тільки побрався із коханою, обірвав двоюрідний брат, який навів ще двох інших злочинців. Із загиблим фермером прощались тисячі людей, а батьки того, хто підняв руку та зброю на рідну кровинку, так і не наважились прийти, бо батько вбивці – брат матері Євгена…

– Євген був моїм молодшим сином, здобув вищу освіту й був нашою опорою. Мешкали ми разом. Займались фермерством – тримали корів, биків, свиней, овець і навіть ослика. Син закуповував худобу та здавав на комбінат, важко трудився, аби заробити копійку. За два тижні до смерті Євген із дівчиною Іриною у Вінниці розписались й мріяли зіграти велике весілля. Для подружжя ми підготували будинок, де зробили ремонт, — розповідає матір загиблого Любов Лисько. – Того березневого вечора син поїхав зустрічати кохану на автобус, й це мала бути їхня перша ночівля в нас. Які ж ми були щасливі за дітей, трохи посиділи з дідом біля них й пішли спати до літньої кухні. Як з’ясувалось, бандити вже були всередині, бо ще вдень залізли через вікно та чекали. Тоді вискочили, зв’язали Женю й давай катувати. З голови зробили місиво, вибили зуби. Син зізнався, де лежать кошти. Злочинці забрали зі схованки півмільйона гривень, якими ми мали розрахуватись з людьми за худобу, й втекли. Женя зумів вибратись з тих мотузок та постукав до мене у вікно. Поки я одягалась, він сів у свою іномарку й гайда за бандитами. У будинку залишилась лише налякана Ірина, перемотана скотчем. Вона розповіла, що в масках було двоє. Наскільки мені відомо, машина злочинців знаходилась біля церкви і Женя таки помітив її і кинувся наздоганяти. Вже на виїзді із села йому це вдалось, він навіть іншу автівку відправив у кювет. Із салону вискочило троє зі зброєю. Від пострілу в серце мій син загинув на місці. Його тіло знайшли односельчани недалеко від своїх воріт. Виходить, що злочинці йшли на ураження – адже не цілились в колеса чи ноги… Правоохоронці та наш дільничний спрацювали оперативно, за що я їм щиро вдячна. 30-річного бандита Степана Вариводу до цих пір не впіймали — є версія, що він за кордоном. Інших двох «взяли» у Києві в орендованій квартирі. Знаєте, коли я чекала свою дитину з моргу, до мене прийшов в гості рідний брат. Він дуже цікавився, чи не засвітився у злочині його син Володя Автуляк, який давно мав у селі недобру славу, адже був головою банди й тримав всіх у страху. Грабував людей, грав у азартні ігри, дуже хотів легкої наживи, тож і взявся за нашу родину. Не раз блокував мого сина, як він віз худобу, бив його та забирав кошти. Але у поліцію ми так і не звертались. В останні дні Женя навіть спав зі своєю мисливською рушницею, видно, щось передчував. Знаєте, я сама стояла на колінах та молилась, щоб хоч племінник не був причетним до трагедії, бо це просто в голові не може вкластись. Та невдовзі рідні мені зізнались, що Вову арештували. Є навіть свідок, який бачив, як племінник після нападу встиг відвезти батькам гроші і як саме він цілився у мого сина. Але людина боїться свідчити, бо вже залякали. Тож вбивство, впевнена, на себе взяв інший – Вадим Нагорняк із Галайківців Мурованокуриловецького району.

Відомо, що двом підозрюваним обрали міру запобіжного заходу тримання під вартою. 25 жовтня у Жмеринці відбулось чергове засідання суду з даної справи. На ньому із доповіді прокурора стало відомо, що двоюрідний брат загиблого проходив службу в органах внутрішніх справ, де набув досвіду роботи у правоохоронних органах. Далі працював інспектором безпеки на підприємстві. На початку березня цього року з метою легкого заробітку він організував озброєну банду, куди залучив двох знайомих, які мають розвинену фізичну форму. Для скоєння злочинів Володимир Автуляк придбав вогнепальну зброю та магазин до неї, бронежилети, каски, костюми кольору хакі, мобільні телефони з новими сімкартами. Пересувались злочинці на іномарці з іноземною реєстрацією, на випадок форс-мажору сідали за кермо автомобіля Володимира, теж не з українськими номерами. Напередодні злочину молодики добу вистежували свою жертву – Євгена Лиська, аби дізнатись режим його дня, ночували у машині. Стріляли тричі, одна куля виявилась смертельною…

Самі ж підозрювані свою вину визнали частково, але заявили, що пояснення будуть давати в ході судового розгляду.

Поки судді пішли до нарадчої кімнати, Любов Лисько бере портрет сина та демонструє його злочинцям. Ті навіть не дивляться, відвертають голови. Односельчани, які знаходяться в залі, не стримують емоцій. Запитують у Володимира, чому до цих пір не покаявся та хоч вибачення не попросив. Дехто каже, що готовий до самосуду. Підозрюваний не реагує. Матір загиблого схлипує…

– Володя, ти сидиш там, а мені тебе все одно шкода, бо ж наше… Але як ти міг? Ти всю родину нашу покалічив. Ви ж з моєю дитиною виросли разом, ви були як рідні, він з тобою останньою копійкою ділився. Хіба я тебе чимось образила? У вас загинула корівка – я дала копійку. Ти народився – я принесла тобі ліжечко. Від своєї родини відривала, що навіть мої не знали. Я робила чорно та темно 15 років у Росії на хазяїна. Чого твоя мама не поїхала? Хто здав, де були гроші та скільки? – голосить згорьована матір. — Клянусь, я тобі зроблю термін менший, лиш зізнайся. Бог з тими грішми, ми б відробили, але ж навіщо вбивати. Тепер Вова сидить в СІЗО. У соцмережах публікує блакитні шкарпетки. Ще й пише місцевим хлопцям й цікавиться, що про нього в селі кажуть. А моя дитина гниє в землі. Це дуже страшно. Це така рана, яка кровоточить, а на неї сіль сиплять. Я не хочу, щоб ти вмирав, щоб був у тюрмі пожиттєво й щоб над тобою так знущались, як ти над хлопчиками в армії.

Зрештою, судді прийняли до розгляду цивільний позов адвоката про відшкодування того вкраденого півмільйона та близько 500 тис. моральної шкоди. Після цього заслухали близько десяти свідків. На черзі потерпілі – матір та вдова… Суд триває.

Вікторія Снігур
Фото Олексія Бойка