Виховую сина одна, але він ніколи не давав мені причин за нього хвилюватися чи не довіряти.
Гарно вчився, сам вступив на бюджет у медичний. Все було добре, поки не закохався. Дівчина із родини відомих медиків, у них сімейний бізнес, мережі аптек та клінік. Красуня звикла купатися в розкошах і мати усе найкраще. Впевнена, мій Ігор їй лише забава, нічого серйозного вона з ним не мала і не збирається мати.
На їхні стосунки не звертала уваги, бо була впевнена, що вони скоро розійдуться, адже зовсім різні… Але все відбувалося мені наперекір. Вона дзвонила йому, запрошувала на побачення у дорогі ресторани. Син позичав гроші у друзів, бо стипендії вистачало лиш на кілька їхніх зустрічей. Бувало, що і у мене позичав. Коли зрозумів, що такі стосунки дуже дорого коштують у прямому розумінні, то вирішив підзаробляти — писав курсові і дипломні, після занять працював на заправці. Але й цих кровно зароблених не вистачало на кохану.
Тієї ночі я довго не могла заснути. Думала про сина. Він вже був вдома і після роботи приймав ванну. Телефон чомусь забув у коридорі, а той раз пораз дзижчав. Я до нього, а там — море повідомлень незрозумілого змісту. Вода у ванній шуміла, а я читала. Мені очі на лоба лізли. СМС приходили у одній групі, там йшлося про дози і гроші. Коли побачила слово марихуана, все стало ясно: тут продають наркотики…
«Боже, мій син наркоман, — перше, що стукнуло в голову. — Ця краля водила його по клубах і там підсадила на цю гидоту». Очі залилися сльозами, в голові запаморочилося… Не помітила, як син вийшов з ванної і побачив мене зі своїм телефоном. По моєму вигляду він все зрозумів. Почав мене заспокоювати. А я лиш повторювала: «Мій син наркоман», «Син наркоман»…
Десь через дві години я вже трохи заспокоїлась і була готова сприймати якусь інформацію. Ігор запевнив, що наркотики ніколи не вживав.
– Ти продаєш цю зброю сповільненої дії іншим дітям?! — не можу заспокоїтися.
– Ні! Я лиш різними способами рекламую ці групи в Інтернеті, — намагався пояснити син. — Ти розумієш, мені потрібні гроші, щоб купити нам з Лерою машину, а за це добре платять.
Ми просиділи до ранку на кухні… Ігор багато чого розповів про цей бізнес…
Як я зрозуміла, найпопулярніший товар – марихуана, на другому місці — речовини типу екстазі, які молодь вживає у клубах. На третьому місці — ефедрон. Цей наркотик значно дешевший за кокаїн. Його можуть дозволити собі люди з малими статками.
Ігор запевнив, що не знає та ніколи в очі не бачив постачальників наркотиків. Клієнти ведуться на рекламу в Інстаграмі, Телеграмі чи в інших мережах, пишуть у групу, домовляються з адміном про ціну і дозу, а коли гроші падають продавцю на карточку, той каже, де схований товар. Пакетики ховають у під’їздах будинків між батареями, під підвіконнями, у доступних підвалах…
Благала сина припинити усе це, бо нехай опосередковано, але він все ж причетний до розповсюдження цієї чорної чуми… Він каже, що у цьому бізнесі не так легко «зістрибнути», але він постарається. Мені, як мамі, звичайно, хочеться у це вірити, та спокуса великих грошей може бути вирішальним фактором.
Йти з усім цим в поліцію не можу, бо це означало б своїми руками посадити сина за грати. Тому анонімно пишу в газету в надії, що це прочитають інші батьки студентів чи навіть школярів і звернуть увагу на своїх дітей, їх віртуальне життя в Інтернеті.
Ваша читачка
Ольга з Вінниці
