Боєць «Азова» Владислав Дюсов із Могилева-Поділь­ського помер через отримані поранення 31 травня 2015 року.

Кадри прощання, де плакали та стояли на колінах навіть мужні чоловіки, мабуть, не залишать байдужим кожного. Йому було 21, він навчався на факультеті соціології та права КПІ та понад усе любив Україну. Рідні Дюшеса з теплотою розповідають про нього і знають: він їх оберігає з небес. Усі їхні думки, спогади, розмови — про нього, а в кімнаті хлопця батьки зробили куточок пам’яті, де зберігаються фото, речі та нагороди Влада… Рідна сестричка Владислава навіть вступила в той самий вуз та обрала ту спеціальність, що й брат.

Здається, що родина вже й так пережила море страждань, але випали нові. У аварію потрапив батько загиблого Роман Дюсов, й тепер, як він каже, з нього роблять «цапа-відбувайла», аби вибити кошти та засадити до тюрми. Сам чоловік та його родина категорично вину заперечують.

– Аби заробити на життя, чоловік працює водієм автобуса «Вінниця — Могилів-По­дільський». У нього ніколи не було проблем із законом та порушень правил дорожнього руху. Все сталось 7 вересня 2017 року біля Людавки Жмеринського району. Роман їхав зі швидкістю 50 км за годину, у салоні було 5 чоловік, — каже матір загиблого воїна Людмила Дюсова. — Кабінами роз’їхався із вантажівкою — та раптом удар. Виходить, що водія засліпило сонце, він загальмував, але щось пішло не так і його занесло на автобус Роми, і він зачепив легкове авто, що бу­ло неподалік. Водій фури вискочив з кабіни, почав хапатися за голову та каятися на місці аварії.

Добре, що автобус був напівпустий, постраждала ли­ше одна дів­чинка, якій Роман одразу ж почав надавати допомогу. Дівчина отримала перелом ключиці. Потім на місце приїхали представники власника вантажівки. І там мій чоловік дізнався, що цей бізнес належить підприємцю, але неофіційно співвласниками вантажівок є силовики зі Жмеринки, бо вони туди вклали гроші і все це діло кришують! Як заведено в цій країні, у них «все на мазі» і «все куплено». Далі водія фури забрали нібито в лікарню, після якої він став зовсім іншою людиною — він уже тут ні до чого. Нато­мість винуватцем аварії став мій чоловік, який їхав під гір­ку біля правого краю дороги зі швидкістю 50 км/год. У нас є фото, де стоїть автобус на своїй смузі з розбитим склом. Там чітко видно галь­мівний шлях вантажівки.

Але ніхто не бере до уваги, бо відсутня прив’язка до місцевості. Справу почали розслідувати «так як треба», і роблять винним мого чоловіка! В області добиватись правди нема як, звернулись вже до іншої, аби експертизу провели незалежну. Далі дійшло до тиску на свідків та погроз з боку силовиків. А від зими не було жодного повідомлення від правоохоронців про хід розслідування. Тільки днями нам стало відомо, що справу мають передавати до суду і всі шість експертиз… підтвердили вину Романа! Нашому обуренню просто меж не було! Знаю, що бізнесмени пропонували власнику рейсу Сергію Кривешку зустрітись та ви­рішити питання. Просили гроші або ж грозились засадити мого чоловіка.

Підприємець захищав Романа, вкотре наголошував, що ми втратили сина на війні і ні в чому не винні. Але ніхто й слухати не хотів. Більш того, бізнесменам вдалось схилити на свій бік й потерпілу з автобуса дівчину, яка спочатку була на боці правди. Її ушкодження навмисно вказали тяжкими, хоча вони середньої важкості, щоб чоловік отримав більш суворе покарання. Ми намагались зустрітись з дівчиною, але вона не хоче нам допомогти. Мовляв, залякали, що втратить групу.

У пресслужбі обласної по­ліції повідомили, що досі триває комплексна судово-медична експертиза по тілесних ушкодженнях, отриманих потерпілою. Під час досудового розслідування призначались повторні експертизи, які проводились в інших областях, саме тому досудове розслідування затягнулося.

Тим часом на підтримку родини воїна вже стали бійці батальйону «Азов», вони планують зустрітись із власником ванта­жівок на відверту розмову.

– Мерзотники настільки не відчувають землі під ногами, що всією своєю «шоблою» накинулися на сім’ю загиблого героя і намагаються закрити батька в тюрму. Їм начхати на все, вони погрожують родині і заявляють, що у них «все на мазі» Я закликаю всіх, хто знав і шанує світлу пам’ять та подвиг Владислава Дюсова, який поклав своє життя за Україну, гуртуватися та разом відновити справедливість. Батьки наших загиблих друзів — це святе. Правда на світі є, і ми її покажемо, — каже побратим загиблого Богдан Гризло.

Вікторія Снігур