– Пожежа у нас сталась близько півночі… Спершу коротке замикання у автомобілі «Крайслер-300», що стояв у ангарі. Він спалахнув та згорів за лічені хвилини. Полум’я перекинулось на «ГАЗ-67» та «Ниву», що стояли поруч. Далі почали горіти стелажі. Зовні пожежу не бачили, бо ж ангар зачинений, поки не спалахнув дах… Усередині була температура десь тисяча градусів, а то й вище… Дуже сильний дим. «Стріляли» автомобільні шини, — розповів власник Юрій Савельченко. — На щастя, рятувальники прибули швидко. Я вдячний бійцям з частини на Старому місті. Хлопці відразу відсікли полум’я та стали гасити. Але ці три машини та на додачу квадроцикл згоріли. Згоріли й верстати, автомобільне обладнання, аерозолі.

Решта наших історичних машин — «ЗІС», «Форд», «Студебекер», бронетехніка — зараз на території іншого нашого музею поблизу ставки Гітлера. Вони не постраждали. Добре, що на «ГАЗ-67» лише фарба згоріла. Ми обов’язково будемо реставрувати його. Це легендарний автомобіль усіх командирів Радянської Армії ще 1943 року випуску. Ми колись збирали його по деталях. Бо цей автомобіль — постійний учасник усіх наших заходів, реконструкцій битв Другої світової війни та автомобільних виставок у Вінниці та по всій Україні.

– Виїхали близько 20 рятувальників та п’ять машин. Площа пожежі була дуже велика — 1600 квадратних метрів, — розповів начальник пресслужби обласних рятувальників Олександр Кутовий. — Вогонь загасили близько другої години. Врятували частину приміщень… Остаточні причини пожежі ще встановлюються.

Втім, Юрій Савельченко вже знає орієнтовну причину біди… Каже — всьому провиною миші!

– Це не жарт. Є від­повідні висновки експертів. Миші на лахміття погризли проводку під капотом «Крайслера». Через це сталось замикання. Розмови про навмисний підпал і т.д. — нісенітниці. У мене цілодобова охорона, вісім сторожових собак. Є алабаї. Хто сюди буде лізти?, — каже Юрій. — Спробуємо, можливо, завести котів-охоронців. Але ж вони навряд чи уживуться мирно із собаками… Тож я закликаю усіх автомобілістів на ніч знімати клеми із акумулятора, аби не сталось такої біди, як у мене. Бо такі надзвичайні події відбуваються досить часто.

Ми працюємо на згарищі. І наш колектив дуже вдячний усім небайдужим — друзям, однодумцям, колегам, громадським активістам, особливо з вінницького «Дорожнього контролю», знайомим та незнайомим, хто підтримав та підтримує нас у важкій ситуації.