“33-й канал” теж долучився до акції допомоги нашому рятувальнику.
Про це написала у “Фейсбук” дружина Сергія Довганя Тетяна:
– Трансплантація відбулася!
Сергій звикає до нової печінки, вона – до нього)
Він тепер частково білорус і має два дні народження: один у паспорті, інший – у протоколі операції.
Такого блискавичного розвитку подій ми обидвоє не чекали, а тому визнаємо: без втручання Творця, безперечно, не обійшлося. Це було дивовижно, надприродно і лячно водночас.
У той день зранку Мінський центр повідомив мені, що кошти зайшли на рахунок. Кілька годин у мене була ейфорія, бо вперше в житті я мала справу з такою колосальною сумою і страшенно нервувала. Ввечері ми встигли обговорити, яким чином плануємо добиратися в Мінськ, якщо раптом нам подзвонять посеред якоїсь найближчої ночі. Стан Сергія на той момент уже був критично небезпечним. Необхідність далекої дороги напружувала, тож розмову відклали до ранку…
А оте гіпотетичне “раптом” настало менш, ніж за пів доби.
Зосереджений жіночий голос розбудив мене вдосвіта і повідомив, що є донор, а нам дано всього 10 годин на дорогу.
Далі пазли почали складатися з неймовірним прискоренням.
Після таких шалених зборів я без усяких сумнівів сама можу служити в ДСНС)))
Валіза складена за 10 хвилин, брат Сергія терміново скасовує відрядження, а сестра (дякувати Богу) забирає останні два квитки на найближчий авіарейс… І ще один для себе випадково “вичіплює” уже перед в’їздом в Жуляни.
Це був наш перший з Сергієм політ, та ми цього навіть не усвідомили, бо з сьомої ранку почувалися, як натягнута струна.
Прямо з аеропорта у Мінську – стрімголов в Центр трансплантації. І тут же, вночі Сергія підняли в операційну.
А через пару днів у фінансовому відділі лікарні мені сказали, що не пам’ятають, коли було щось подібне. З “сьогодні” на “завтра” знайти донора – це втручання неба.
Ми встигли. Завдяки Господу, якого весь час просили про диво, завдяки тисячам чуйних людей в Україні, завдяки неймовірній команді #ДСНС , завдяки талановитим білоруським хірургам, завдяки тому, що у червні не повірили в нашвидкоруч поставлений діагноз “онко” і продовжили боротися…
Життя варте будь-яких зусиль! І інколи спрацьовують саме ті методи, на які покладаєш найменше сподівань.
Довіряйте Богу, слухайте свою інтуїцію, дійте з любов’ю в серці!
Все буде!
Детальніше читайте у свіжому номері “33-го каналу”.
Фото зі сторінки Тетяни Довгань у “Фейсбук”
