Президент Вінницького Національного Аграрного університету та народний депутат України 5-го скликання Григорій Калетнік прокоментував головні тези міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова, який презентував 22 листопада у Вінниці відкритий ринок землі за весною уряду.

– Чи стане, на вашу думку,  Україна «батрачкою» чи «наймичкою» в Європі та світі після продажу своєї землі?

–  На даному етапі реформування Земельних відносин в Україні, я б виділив два першочергові завдання:

• Перше – це необхідно вирішити проблему 10-12% власників земельних паїв, які хочуть продати свій земельний пай.
• Друге –  чиновникам міністерств і КМУ перейняти досвід і навчитися в країнах Європи і США здійснювати протекціоністську політику в просуванні та захисті інтересів українських виробників с/г продукції.

Першу проблему для бажаючих продати свій пай, чи як всі боти-агітатори за ринок землі,  називають це «наданням можливості скористатись власникам паїв своїм Конституційним правом» доцільно було б вирішити шляхом створення урядом Державного спеціалізованого земельного банку. Що це дасть? Це світовий досвід, яким можна скористатись в Україні і , особливо для нас актуально це тому, що ми єдина в світі країна, яка закріпила земельні паї за громадянами в конкретних координатах і тому продаж 5-6 земельних паїв в різних місцях 50-ти чи 100-гектарного поля – заблокує можливість ефективно використовувати техніку, проводити господарську діяльність та різко підвищити вартість продовольства.

Тому, якби покупку  паїв у бажаючих, проводив Державний спецзембанк, то не буде порушено рівень виробництва, так як банк передасть в оренду куплені земельні ділянки. І таким чином буде вирішено: 1) проблему Конституційних прав бажаючих продати свій пай; 2) поступову консолідацію земельних ділянок; 3) унеможливить використання латифундіями та олігархічними кланами рейдерських схем блокування орендарям господарської діяльності; 4) застабілізує продовольчу безпеку  в державі; 5) дасть можливість дрібним і середнім фермерським господарствам розвиватись, не боячись, що їх поглинуть агрохолдинги-латифундії. Правда, для цього ще додатково  потрібно внести зміни до діючого закону «Про оренду землі», обмеживши розмір орендованих земель не більше 10 тис. га. Таким чином, щоб впродовж наступних 7-10 років агрохолдинги привели у відповідність свої мільйонні гектари, інакше вони загублять не тільки українське село, яке Л.Українка називала «Колискою України», а й приведуть сюди іноземців, які є зараз акціонерами банків, в яких вони взяли мільярдні валютні кредити під заставу орендованої землі українських селян.

– Яку долю державній землі готують ці реформатори? І куди «зникла» державна земля в Україні? Як Ви оцінюєте фах міністра Милованова, що агітував за продаж землі*

– Владним  чиновникам перейняти досвід і навчитися в країнах Європи і США здійснювати протекціоністську політику в просуванні та захисті інтересів українських виробників с/г продукції – для цього потрібно:

• замінити експорт с/г продукції у вигляді сировини  і щорічно збільшувати переробку  с/г сировини (зернові, технічні і т.д.) і продавати с/г продукцію з високою доданою вартістю, збільшуючи таким чином привабливі робочі місця для молоді та доходи Державного бюджету і Пенсійного фонду для покращення фінансування сфери охорони здоров’я, освіти, науки, соціальної сфери та суттєво підвищити розмір пенсій.
• застрахувати ризики аграріїв від тиску вітчизняних олігархічних кланів та транснаціональних компаній щодо безпідставного збільшення цін на матеріально-технічні засоби, насіння, пестициди, добрива, як і безпідставного зменшення закупівельних цін на продукцію рослинництва і тваринництва фермерів та с/г підприємств України. Так у 2019 році незрозуміло, (а можливо і зрозуміло під ініціативи влади відкрити ринок землі, знецінити українську землю і працю селян) ціни виросли на :

зменшились на:

Таким чином в цьому році на кожному гектарі аграрії втратили від 4000 до 7000 грн. доходів. Наприклад, фермерське господарство розміром в 500 га недоотримає від 2000 000 грн. до 3500 000 грн. Легко порахувати, що працівники сільського господарства нашої області, які обробляють 1 млн.100 тис. га недоотримають біля 5 млрд.грн. доходів, що призведе до збитковості багатьох фермерських та с/г підприємств. А розмір орендної плати власникам земельних паїв потрібно утримати і навіть збільшити. Податки державі потрібно сплатити сповна.

Не постраждають від такої політики ринку тільки олігархічні клани – власники агрохолдингів, оскільки вони самі є постачальниками і продавцями ресурсів для села, як одночасно і покупцями с/г продукції в селян та експорт її за кордон.

Щодо Вашого питання про фаховість міністра, то його компетентність у земельних питаннях, як і в аграрній галузі держави в цілому є ніякою.

Мене особисто насторожує інше. Він проявляє байдужість та повне ігнорування до висловлених пропозицій та проблем земельних відносин в Україні людьми, яких сам збирає в регіонах держави. Всі застереження висловлені фермерами, а це люди які по 30-40 років працюють в сільському господарстві і на своїх плечах відчули  дію всіх реформ  за такий великий період, це мудрі працьовиті люди і патріоти своєї батьківської землі, він всіх називав під час зустрічі маніпуляторами.

Це просто жах. Фермери Європи і США отримують щорічно, на кожен свій гектар землі фінансову допомогу від держави в розмірі від 350 до 700 євро, а це (від 9000 до 18000 грн/га). Наші українські фермери працюють без фінансової підтримки держави і при цьому наступають на п’яти європейцям по урожайності і виробництві тваринницької продукції. Такої неповаги до людської праці, до селян, залишитись глухим до них – я від міністра не чекав. По його відповідях і навішуванню ярликів навіть на учасників АТО можна зробити висновок: «…. чути людей міністру, разом із супроводжуючими його чиновниками просто не потрібно. У них є, мабуть, своя задача, поставлена тими, хто їх привів на ці високі державні посади, і тому вони будуть, перекручувати, спотворювати, обманювати, вживати спеціальну лексику, погрожувати, звинувачувати, маніпулювати – тільки б виконати поставлену задачу. А вона, виходячи із їхнього законопроекту полягає в наступному:

– дозволити купувати землю в кількості 210 тис.га на 1 особу. Це означає, що в підсумку відкриття ринку землі в Україні буде 200власників землі замість сьогоднішніх 28 млн.чол.

– дозволити купляти землю юридичним особам. Це означає, що власниками землі  можуть стати іноземці. І не потрібно навіть чекати референдуму, який начебто має дати відповідь продавати чи не продавати землю іноземцям. Для чого? Адже всі наші нинішні власники латифундій і ті, хто має доступ до пільгових кредитів і має власні мільярди доларів в офшорах, з великою вірогідністю мають інші, крім українського, паспорти і громадянство. А їх мільярдні валютні кредити в іноземних банках приведуть іноземних акціонерів банків безперешкодно власниками української землі.

Чому я сказав міністру, що він формує недовіру до влади, до Президента? – оцініть самі, яку довіру можуть викликати його наступні фрази: «Ми, відкриваючи ринок землі, нарешті передаєм землю народу України». Тобто, якщо сьогодні власниками землі в Україні є 28 млн. чол., а в своєму законі вони передбачили, що землю куплять по 210 тис.га в 1 руки – це 200 чол. То значить міністр в особі якихось 200 осіб бачить  народ України, а 28 млн.чол. тоді для нього хто?

Чи, наприклад, міністр каже, що «мораторій на державні землі призвів до їх знищення».Як вірити міністру, якщо в нас кожен рядовий громадянин знає, що на державні землі мораторію не було. Окремі державні землі розпайовувались серед працівників державних підприємств, а інші державні землі наділялись громадянам відповідно закону «Про особисте селянське господарство» до 2 га на кожного. Тому всі вони є і ніде не ділись. Тут обман і маніпуляції.

Зовсім було неприємно і соромно за високопосадовця, коли на звернення активістки АТО, жінки, яка сказала, що під час війни, коли іде захист української землі, не можна її продавати, – міністр відповів що це маніпуляції!!!

Хто ж тоді маніпулятор? Відповідь абсолютно очевидна.

Фото Сергія Хіміча