Так сталось, що я, мабуть, ще молодшою за автора слів про те, що «свободу слова треба приглушити» – нардепа-журналіста Ольгу Смаглюк-Василевську – стала з колегами засновником однієї із перших незалежних газет в Україні – «33-го каналу». Це сталось за 4 дні після проголошення незалежності. Хтось називав це безумством, хтось — хоробрістю. І з того часу – все життя як шторм, яке ми поклали на плаху служби правді. Тільки Бог знає, скільки ми, незалежні журналісти, засновники перших незалежних ЗМІ, з того часу винесли тиску, погроз, шантажу і навіть замахів, щоб саджати на обломках Імперії зла паростки правди. Свободу слова! А їх викорчовували хто як міг. Алея праведників від української журналістики поповнилась навічно десятками імен, які віддали за це життя. Я часто гуляю з дітьми по скверу ім. Гонгадзе. І згадую його ще живим. Ми не раз зустрічались – найбільше у Вінниці – він підробляв на виборах мера Вінниці Ваховського. Тому і шукати його стали саме із Вінниці. А далі ця страшна хроніка із обезголовленим тілом, засвіченими генералами-вбивцями і замовниками знаєте із чиїм слідом.

Розчавлена нещастям єдиного сина мати і дружина із двійнятками під щоденною загрозою смерті. Соратники. Свідки. Хто розділяв цей біль України – розуміє, про що я… А ще пригадую, як після публікації у газеті уривків із книги «Під диваном у Кучми» попередили «доброжелателі із верхів» – вночі будуть нас арештовувати. Чекала із зібраними клунками до ранку.

Замах на життя іншого співзасновника — Анатолія Жучинського. Далі — на моє. І не один. А скільки ми чули попереджень: Вас замовили, вам кінець! Їдеш на роботу і не знаєш, чи повернешся! І так щоденно, щорічно, десятки років!!! Вічні переховування, обмеження в пересуванні. У однокурсників – засновників такої ж незалежної газети в Кіровограді – взагалі висадили в повітря редакцію… Нам просто відрізали «для вічного ремонту» світло, тепло. Сиділи в куртках і обмерзлими руками писали правду в нашу незалежну газету. Навіть місцеві «авторитети», споглядаючи нашу принципову позицію, попереджали про загрози, але були й такі, кого наймали «притиснути».

Це лише зовні була Україна демократичною… А всередині… Виходиш так із пресконференції, а до тебе в темному коридорі підходить невідомий і шепоче: не замовкнеш – плаватимеш із розпоротим животом у Бугу. Всі ж знають, що бандугруповання і керівники при владі – «два в одному» … Як побачили по Пукачу – навіть із Президентом…

Шторми із фі­нансами, су­цільні кравчучки, потім кучмовози, народ голодний і холодний, розбрівся по базарах Поль­щі і Туреччини. Але ми завдяки йо­му, українському народові, і його бажанню правди вижили. Бо вони останні копійки несли, щоб передплатити наші газети і почути правду. І ніякі дотації прикормлених комунальних і державних ЗМІ із архінечесною політикою до незалежних ЗМІ не змогли протистояти силі єднання наших незалежних журналістів із мільйоном, а бувало, що і більше читачів!

А ми не працювали в якихось прикормлених олігархами ЗМІ, що видавали себе за народні, а створили власні. Де брали гроші? По черзі їздили по тих же польських, румунських і навіть індійських базарах, щоб привезти виторгувані за привезене у баулах долари… і купити за них папір для газети. Досі не можу зрозуміти, як це – телеканал чи газета збиткові, а продюсери чи автори, ведучі на них – мільйонери? Або є чесні прибутки, або є купівля журналіста (продюсера, автора) – ось і все!

Все життя чи кращі роки його покладені на плаху боротьби за правду. Спалені нерви, здоров’я, нерозуміння друзів, близьких. Помста і переслідування вже навіть їх через цю правду… Бувало, що залишався лише ти і правда… І раптом ви зі своїми геніальними висновками – притушити!

Як жаль, що ви цього не увібрали єством!

Для несентиментальних — переходжу до аргументів. Запрошую до Вінницького парку – там покажу детально кагати, де закопували за інакомисліє «ворогів народу» ночами представники монобільшості. Серед них сотні віруючих і священники, вчителі, викладачі, професура вузів України, учителі україномовних шкіл, інша інтелігенція. У нас був розстрільний центр і базова тюрма «політіческих». Вони також критикували владу. Чому в парку? Щоб на кагатах 10000- 25000 розстріляних, це тих, що щось не те говорили про керівника держави, ставити каруселі для «щасливого отдиха». А потім пішло-поїхало – саджали із помсти, із заздрості і просто, щоб виконати і перевиконати доведений план! Навіть сина миролюбивого Сонцепоклонника Коцюбинського Юрія (нашого земляка) не вберегло це «притушування» стати катом власного народу. Як і зятя його Постишева… Ви такого приглушування хочете? В країні, яка лиш стала формуватись, і інститути влади, правоохоронної системи є де-факто «пустишкою», тільки «дай добро» — допритушуємось!

Правда – від Бога, і тому її багато не буває! Як і свобода! Може, ви не знаєте, що Бог нікому нічого не забороняє, а дає право вибору. А «інакомисліє» — це теж правда, але якоїсь однієї людини. Бо вона так думає! І стаття 10 Конвенції прав людини прийнята саме на противагу тоталітаризму, який породив фашизм, ста­лі­нізм, Голокост, Голодомор. І са­ме це сталось через стримування свободи слова і переслідування та знищення інакомислення. А не навпаки – як ви стверджуєте! І саме притушення-придушення можливості людині вільно висловлюватись по­родило най­біль­шу трагедію світу – 60 млн жертв фашизму, до 90-та – сталінізму, 7 – українського голодомору, 6 – єв­рей­ського холокосту.

А у нашому законодавстві є статті про розпалювання національної, міжконфесійної ворожнечі і повалення влади збройним шляхом. І вони передбачають суворе покарання і навіть не суди – а закриття ЗМІ за це! Хіба цього мало?

Повірте, у наш час треба захищати демократичну журналістику. Свободу слова. Бо я вже не перерахую, скільки ми винесли судів за позовами «за образу честі і гідності» людей, які ніколи її не мали. Але мали гроші купити рішення судів і честь свою оцінювали не менше, як на мільйон! І нас тягали по них і тягають махрові корупціонери, контрабандисти, шулери… Цієї шантрапи і не перелічиш!

Незалежна журналістика – це фундаментальна основа держави! Це гарант її демократії. Але є ще «зливні бачки» в Інтернеті, де за 10000 у.о. (більше чи менше) замарають кого завгодно. А потім такий же викуп попросять – щоб зняти… Я і мої соратники, як ніхто, ставали їхніми жертвами. Знала і скільки платили за це примазані до провладних партій «грошові мішки» — і так звані колеги брали куш і як шакали кидались, щоб притулити якусь брехню! І ви це переживете!

Але це не журналістика! Це лайнометство! І з цим має боротись кіберполіція, із такими сайтами — і податкова. Всім цим фейкам має протистояти вся система і народ! Бо фейки — брехня — стали настільки загрозою для світу, що Папа Римський назвав масову брехню (фейки) загрозою для людства. Адже всі знають, хто тепер спеціалізується на таких технологіях. Але якраз і серйозні, патріотичні, незалежні журналісти мають стати вій­ськом, яке протистоятиме дешевій моді на безкоштовні новини із «Інета»! Дітям, під­літкам, народу, треба пояснювати, що дешевий сир від таємних покровителів є лише у мишоловках! У США, наприклад, свободу слова не притушували, а знайшли в Манафорта зароблені незаконно кошти на цьому і несплачені за них податки.

Запитайте у кожного поважаючого себе журналіста, який живе за законами, видає газету чи працює на телебаченні: зараз для чесної, патріотичної журналістики наступили НАЙВАЖЧІ ЧАСИ. Чому – прочитайте звернення Спілки журналістів України, яке підготували редактори на видавці українських ЗМІ! А свободу слова – не чіпайте! Краще розпочніть із олігархів, офшорів. Ось там є що не лише притушувати, а й витрушувати. При умові, якщо ви не їхні шістки… І якщо навіть так – повірте, свободу слова в цій країні ми захищатимемо до кінця. Бо не буде її – не буде незалежної України, а її народ стане наймитами у олігархів. Місцевих чи міжнародних. Тепер це вже не настільки важливо. Бо сьогодні як ніколи актуальні слова Ліни Костенко – є боротьба за долю України, все решта – то велике мискоборство.

Просимо всіх читачів вкотре мобілізуватись і показати нашу єдність. Ми завжди будем з правдою і вами!

Cпівзасновник медіа-корпорації «33-й канал»,
заслужений журналіст України,
голова комісії зі свободи слова Вінницької обласної ради