– Геннадій Віталійович, як ви оцінюєте зустріч «Нормадської четвірки»? Це зрада чи перемога?

– На мою думку, певний прогрес відбувся лише в політичних аспектах –перша, за останні три роки, зустріч Президентів України та Росії віч-на-віч… Друга важлива тема – розблоковано обмін полоненими і є надія, що вже на свята, як мінімум 72 українця повернуться додому до своїх родин! І третя надія після саміту в Парижі – це нова домовленість про перемир’я на Донбасі на зимові свята. Хоча це вже 20-те оголошене перемир’я і, як ми знаємо, ще жодне перемир’я за роки цього конфлікту між Україною та невизнаними республіками не виконувалось і не було дотримане на всі 100%. Тому «зради» тут немає… Але час покаже про що реально у Франції домовлялись четверо керівників держав у «Нормандському» форматі. На жаль я переконаний, що Росія не поверне Україні Донбас і до закінчення ескалаціі ще дуже далеко, по типу Придністровського сценарію!

– В Україні та Росії є різні погляди на НАТО, прагнення України до Євросоюзу, на ринкові ціни, енергоносії, майбутнє наших народів.

– Безумовно, українці, в своїй більшості, хочуть бути частиною Євроспільноти з правами, рівністю перед законом, якістю освіти, медицини, доріг і всього іншого. Що стосується газу, то він завжди «замішаний» на політиці в стосунках між нашими країнами. Зокрема, мова йшла про російський борг, у розмірі три мільярди американських доларів. Подібне рішення було прийнято Стокгольмським арбітражним судом, і сьогодні нам пропонують виплатити борг блакитним паливом за європейською ціною. І це є добрий знак. Незалежність України та її територіальна цілісність не можуть бути предметами жодного торгу, навіть, газового! На жаль нам відомі негативні приклади співпраці з нашими сусідами стосовно знижок на газ та базування російського флоту в Криму. І, всі знають, чим це закінчилось для України – тепер у нас ні Криму, ні Севастополя, ні газу, а лише війна на Донбасі! Сьогодні керівництво держави повинно або вимагати або визначити чітку ціну та підписати прозорий контракт на російський газ, щоб громадяни України гарантовано мали газ для своїх потреб, а у наших партнерів з Європи та США не було жодних сумнівів чи запитань.

– Як ви вважаєте, Президент України має радитись із Верховною Радою і народом перед такими важливими перемовинами? Чи це «секретна» дипломатія, в яку посвячені одиниці?

– Президент має право приймати рішення і він наділений конституцією правом підписувати угоди від імені Держави. Ніхто з Верховною Радою, як законодавчим органом в нашій країні не обговорює подібні питання, хоча у нас парламентсько-президентська республіка… Тому я, як і більшість українців, дізнавався деталі цих перемовин та можливі сценарії розвитку переважно із ЗМІ і часто з російських ЗМІ, які однозначно є пропагадандистськими і часто мають антиукраїнську позицію. Наша Влада вважає, що вона від Бога і вони не повинні ні з ким радитись. Їм більше цікаві «відсотки уподобань і рейтинги», а не відверта розмова із своїм народом і виборцями. Так було із сумнозвісною «Формулою Штайнмаєра», про яку всі чули, але тексту якої ніхто не бачив. І це відбувається в країні де йде війна, де люди кожного дня чекають чесних і відвертих новин, як із передової так і з виступів політиків … Тому я вважаю, що українці мають право знати, яким курсом йде наша країна. Свого часу, Петро Порошенко розповідав членам своєї фракції про важливість прийняття рішень, які можуть кардинально змінити ситуацію в країні напередодні голосувань… В 2014 році, Україна була на межі окупації, тисячі загиблих у Іловайську, у Дебальцево і тоді Українській делегаціі довелось підписати недосконалі так звані, Мінські угоди, щоб зупинити наступ… Нова влада та нова команда повинна проаналізувати сучасні реалії та кроваву історію України і зробити висновки.

– Яке воно життя після Верховної Ради? Ви повернулись до Вінниці та плануєте йти на вибори в 2020-му?

– Мені лише 51 рік і вести мову про пенсію ще зарано… Звичайно, після завершення роботи у Парламенті, вільного часу стало більше. Раніше я приїжджав додому лише на вихідні. Нині, у мене можливість більше часу приділяти своїй родині, дружині, матері, синам і власній справі у Вінниці…

Що стосується виборів – однозначної відповіді немає. Час покаже. Побачимо настрій і побажання Вінничан, будемо приймати рішення з командою однодумців.

– Ваша оцінка роботи цієї «зеленої» Верховної Ради за перші 6 місяців?

– Скажу чесно, більшість людей, які отримали мандати народних депутатів від «Слуги народу», демонструють повний непрофесіоналізм. «Турбо-режим» голосування моно-більшістю і «штампування» законів, які смішно читати – це, на жаль, діагноз для всієї країни, яка обрала собі таку Раду… Я вже не кажу про ділові якості Міністрів, яких у Вінниці та решті регіонів українці просто підняли на сміх та випроводжали на Київ із вигуками «Ганьба!»

Як може бути у нас Міністр оборони, під час війни, який ні дня не служив у війську?

А це легковажне ставлення до продажу земель в Україні, до долі селян, фермерів та відверте ігнорування, обіцяного референдуму з такого важливого і доленосного питання, що до продажу сільськогосподарських земель? Хіба це те що чекають люди? Більшість українців переконані, що «Слуги» по команді проголосують за ринок землі, а потім будуть ховати від людей очі…

Реально замість Верховної Ради ми маємо «радянській одобрямс», які нічим добрим для країни не закінчиться…

– Чому Вінниця досі не побачила роботи своїх двох народних депутатів від «слуги» по 11-му та 12-му округах?

– Це питання до народних депутатів Пашковського і Драбовського, які мали б відзвітувати перед громадою міста про свою роботу в 2019-му році та чітко окреслити плани на наступний рік… Будучи народним депутатом по партійним спискам я, ледь не щодня, ходив до Прем’єр-міністра, Володимира Гройсмана, для того аби з державного бюджету були виділені кошти на проекти для рідної Вінниччини. І ми говорили про цілком прагматичні речі: про медичне обладнання для дитячої обласної лікарні, про медичне обладнання Подільського онкологічного центру, ендокринологічного диспансеру, кардіоцентру, хірургічного корпусу лікарні імені Миколи Пирогова, який, нарешті, через тридцять років довгобуду, здали, про тотальну нестачу карет швидкої допомоги. І мені, як голові «Вінницького земляцтва» у Раді 8-го скликання приємно, що майже всі народні депутати від Вінниччини, чи родом із Поділля, долучались до вирішення цих питань. Так, це лобіювання і «вибивання» коштів для рідного міста та регіону, але що тут поганого? Мова йде про суму, що перевищує мільярд гривень. Ці кошти, які виділив уряд Володимира Гройсмана при підтримці народних депутатів-вінничан, були направлені, перш за все, на медичну галузь Вінниччини. Я вже не кажу про дійсно якісні дороги, які нині є на Вінниччині та поєднують нашу область із сусідніми регіонами. Не хочу себе і колег надмірно хвалити, але я пишаюсь успіхами нашої команди! Цікаво, про що зможуть звітувати нинішні «Слуги», коли щодня в їхніх рядах нові «зашквари», то повій в раді викликають, то кнопкодавлять, то домовляються кришувати спиртову чи цукрову галузь та багато інших ганебних вчинків? Я думаю, що вже настав час їх спитати про роботу та конкретні результати. Чи доклаидуть вони рук до купівлі в наш онкодиспансер дорогого і вкрай необхідного сучасного медичного обладнання так званого «кібер-ножа», який зможе врятувати десятки тисяч людських життів? Чи буде вирішене питання якості води у Вінниці новим урядом? Чи буде профінансований запланований нашою командою, Гросйманом, Моргуновим, Ткачуками, Міськими депутатами новий міст, який розгрузить навантаження в місті і покращить суттєво інфраструктуру міста. Чи дадуть фінансування на ремонт злітно посадкової смуги в Гавришівці? Подібне питання важливе не лише для відновлення нашого аеропорту, а й для підвищення обороноздатності країни. І ще цілий ряд питань, над якими треба важко працювати, а не займатися самопіаром.

Говорячи про самопіар, хочу нагадати про «Антикорупційний форум», який днями пройшов у Вінниці. Під час заходу вінницькі депутати від «Слуги народу» займались популізмом. Жодного важливого питання для мешканців Вінниччини, про які я вже казав: про ринок землі, зменшення ціни на комунальні послуги для населення, створення нових робочих місць, аби люди не виїжджали на роботу за кордон, покращення медичної та освітньої галузі, так і не прозвучало…

Збирати форуми і говорити про корупцію це одне… А «вибити» кошти і почистити річку Південний Буг, оновити існуючі мережі та навести лад на «Вінницяводоканалі» – це дещо інше. Вінничани кажуть, що без Гройсмана, без «Команди Вінницьких» у Києві, вже марно і сподіватись на вирішення глобальних проблем для вінничан… Якщо не має бажання працювати на свою громаду, на свою область, на рідних земляків, то потрібно складати мандати народних обранців і вінничани оберуть дійсно борців, які будуть перейматись проблемами Вінниччини. Коли ми приймали бюджет країни, група «Вінничан», яку я мав честь очолювати і до неї входили потужні, патріотичні депутати (Юрчишин Петро, Кучер Микола, Тетерук Андрій, Кудлаєнко Сергій, Македон Юрій, Мельничук Іван, Спориш Іван, Матвієнко Анатолій, Демчак Руслан, Порошенко Олексій, Заболотний Григорій, Мельнийчук Сергій, Шинкович Андрій, – прим. автора) збиралась і ставила Уряду вимоги, і обговорювала з Урядом першочергові для Вінниччини проекти, інакше ми не будемо голосувати за бюджет, в якому забувають про вінничан. Вінниччани відзначають, що після того як Уряд очолив наш патріот і професіонал Володимир Гройсман, ситуація в області суттєво змінилась на краще.

– А згортання децентралізації Гройсмана перш за все по бюджетах Вінниці та області це не помста Зе Команди в «Вінницьким»?

– Давайте говорити мовою фактів. За фінансової підтримки з державного бюджету ми запланували реалізувати мінімум два серйозних інфраструктурних проекти – новий міст через залізничні колії на Тяжилів та капітальна реконструкція аеропорту «Вінниця» із новою злітно-посадковою смугою для військових і цивільних літаків… Вінницька міська рада на чолі з Сергієм Моргуновим зробила все від себе залежне для проектування і початку робіт на цих стратегічних об’єктах. А що ми маємо? На жаль, є остання інформація, що кошти на міст Вінниця не отримає і його не буде… Так само по летовищу «Вінниця» тендери відбулись, кошти в держскарбниці були зарезервовані, але їх немає… І мабуть, не буде!

І де тут голос нинішніх народних депутатів із Вінниці, які живуть в найкомфортнішому місті? Якщо вони продовжуватимуть ходити на «форуми», і забудуть про свою реальну роботу на округах, то хто буде відстоювати інтереси Вінниці в парламенті і держбюджеті?

– Який ви бачите вихід із цієї ситуації?

– По-перше: новий голова Вінницької облдержадміністрації Владислав Скальський має намір особисто підняти питання фінансування будівництва мосту у Вінниці та ремонту летовища перед Прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком. Хотілось би що б і народні обранці долучались до цього.

По-друге: в 2020-му році заплановані місцеві вибори, на яких мають перемогти патріоти Вінниці та Вінниччини – активні, сучасні та перевірені часом і роботою досвідчені люди. Скажу відверто, я підтримую курс Володимира Гройсмана і не можу себе сьогодні назвати «порохоботом»… Хоча треба визнати, що «Безвіз, Томос і сильна Армія» – це досягнення Петра Порошенка і всіх патріотів в центральній владі та уряді. На жаль, Петро Олексійович не зробив висновків із своїх помилок і тому програв вибори та отримав відповідний рівень довіри від вінничан та українців загалом… Але це демократія! І треба не чварами між собою займатись, а думати про майбутнє України та Вінниччини.

Без розвитку, без комфорту, безпеки для вінничан та потенційних інвесторів у Вінницю та область ніхто не прийде і не вкладе свої гроші в нові виробництва та робочі місця для подолян… Про це, я вважаю, нині треба вести предметну дискусію.

– Але ж багато хто вимагає продовження серіалу «Свати»?

– Вибачте, я не дивився «Сватів» чи «Слугу народу». Кіно – це одне, а життя – зовсім інше. І коли сьогодні новою владою фактично заблокована медична реформа другої ланки і медсестра заробляє трохи більше трьох тисяч гривень не про жарти і комедії хочеться думати. Так само скасування автоматичної індексації зарплат освітян на фоні анекдотичних чотирьох тисяч доларів учителям…, чому в бюджеті країни суттево зменшили субсидії адже пенсіі, зарплати не виросли, а тарифи не зменшені? Тому цей уряд і ця ВР, думаю, довго не проіснують…

У Вінниці не треба серіалів, а треба продовжувати робити хороші дороги, нові проспекти, дитячі садочки, утеплювати школи та будувати сучасні лікарні. Я знаю і працюю з братом, Ігорем, над тим, щоб у Вінницю зайшли нові потужні інвестори, щоб було виробництво і нові робочі місця з пристойною зарплатою. Недарма Вінниця п’ять років поспіль отримує статус найкомфортнішого міста в Україні. А рівень довіри городян до міського голови Сергія Моргунова складає більше 60%… Погодьтесь, що це результат спільної роботи та діалогу між владою та громадою продовж багатьох років! Як результат сьогодні маємо стратегічний план розвитку нашої ОТГ, де враховані інтереси та вимоги більшості вінничан. Якщо коротко – то це комфорт і безпека у Вінниці, якісні дороги, транспорт і медицина, нові мости, летовище і чиста вода у кранах.

– Що побажаєте на Новий рік та Різдво Христове всім вінничанам і своїй родині?

– Перш за все МИРУ всім українцям і процвітання Україні! Всім Вінничанам бажаю міцного здоров’я, злагоди та достатку, втілення мрій та щастя в кожній родині.

Моєму старшому сину Сергію вже 27 і він працює на державній службі… Молодший 22-річний син Ігор – студент-юрист магістратури та міжнародного права. Обоє синів самостійні хлопці, від яких ми із дружиною Оленою чекаємо онуків.

Олена займається сімейним бізнесом, який ми з братом створили і залишили на наших жінок коли мене обрали у парламент а брат поїхав працювати в Одесу. Мій батько Віталій Михайлович був військовим, але він не з нами вже 13 років… Мати – Любов Тихонівна, їй 73, це наш сімейний оберіг, найдорожча, найдобріша, найрідніша людина у світі. Про неї я думаю з трепетом у серці. Ми щодня телефонуємо один одному, вона завжди дасть пораду, намагається допомогти. Вона дуже позитивна людина. Я дуже вдячний їй за виховання, за те що виріс самостійною, вихованою людиною, гідною своїх батьків.