Бо в п’ятницю, 13-го, «Слуга» Пашковський, мажоритарник від Вінниці, прийшов до мерії із тортом «Рошен», щоб під «відосік» запросити мера Сергія Моргунова на сенсаційні викриття на форумі… Мер Вінниці запрошення не прийняв, а сюрпризний торт нардеп покинув на рецепції «Прозорого офісу».
Втім, це був лише початок!
У суботу в готелі «Франція» із 10-ї ранку почали збиратись вінницькі активісти, народні депутати, представники НАБУ, поліції, СБУ та хлопці в спортивній формі. Хоча не всі – багато хто це дійство проігнорував чи про нього не знав. Реєструватись потрібно було через Інтернет. Лише прокуратура не прийшла на презентацію «корупції по-вінницьки», бо, за словами нардепа Пашковського, «раптово всі там похворіли»…
І раптом перед початком форуму почали роздавати газету партії проросійського блогера Шарія про «Вінницю і Вінницьких». І, пізнавши його фішки, всі вже й не зовсім читали – є там раціональне зерно чи ні. Бо ж репутація сепаратиста – все ж перемагала.
І вже перші слова та заяви ведучої форуму Ольги Маліновської, до продажу сайту «Власно-інфо» його редактора, здивували і розчарували багатьох присутніх в залі.
– Сьогодні на форумі не буде запитань і відповідей. Ми прийшли не ставити питання, і це наше правило! Бо всі ми хворі – хворі корупцією, коли даємо у садочку, школі, лікарні чи посадовцю! Але ми не можемо відповідати за гріхи чиїсь. Тому всю інформацію передаємо в правоохоронні органи… Нас уже називали популістами, але карних справ Вінниця досі не побачила, — заявила керівник Медіа-центру «Власно» (центр продали, а сайт залишився – авт.)
Цікаво, що серед головних спікерів та організаторів антикорфоруму біля нардепа від Команди Зе, окрім громадських активістів Ольги Маліновської, Володимира Воловодюка та Віталія Дужака, раптом «засвітилась» депутатка Вінницької міської ради, яка нещодавно вийшла із «Батьківщини», – Ганна Давиденко. І одразу в кулуарах форуму заговорили, що Ганна, можливо, піде на вибори мера в 2020-му саме від «зелених»?.. Бо із розкрученими «кадрами» у вінницьких «Слуг» поки що зовні не густо.
Зосередились на чотирьох темах: незаконно приватизовані ділянки відомою родиною вінницьких депутатів на Вишенському озері, забудова міста «із корупційною складовою», ситуація із «Водоканалом» і розбазарення його майна, дитячі садочки і харчування в них пролобійованими фірмами.
Чому ж немає запитань із залу, обговорення? – не розуміли ті, хто сподівався знайти в цій залі справедливість від новообраних «Слуг народу». Зокрема нардепів Максима Пашковського та Анатолія Драбовського, яких багато хто вперше побачив саме в цій залі… Може, тому, що самих нардепів із залу запитали про їхні «зарплати в конвертах» і відмашки по голосуваннях у Вайбер-чаті? І те, що двоє депутатів — Анатолій Драбовський та Ірина Борзова — із Вінниччини підтримали далекий від прозорості закон про продаж землі в першому читанні, який збурив Україну. Після цього в залі здійнявся шум і поставити незручні запитання далі просто не дали… Як і сказати кілька слів «про вінницьку мафію» народному адвокату Валерію Палію. Може, тому, що часто висловлюється, що «євреї у Вінниці і Україні захопили владу».
– Ну, добре – говорили в кулуарах, – вислови Палія попахують антисемітизмом, але чому відомій атошниці і громадській активістці, що набрала найбільше після ЗЕ — Пашковського – голосів як кандидат у нардепи, у Вінниці не дали сказати слова. Вона ж роками займає патріотичну і актикорупційну позицію. Багато чого робить, а не говорить! Підтримувала Зеленського… і що?!
Ось на такій суперечливій ноті фінішував перший антикорупційний форум у «Франції».
І, чесно кажучи, залишив ще більше запитань, аніж було до цього… Адже народ уже наївся говорильнею, красивими лозунгами. А ось щодо «посадок», то поки що у Вінниці продовжують переслідувати неугодних ще тій владі активістів. І остання сесія облради показала, що дерибан не зупиняється, а набирає свого апогею!!!
– Може, це просто перший млинець комом – а далі піде… — підбивали підсумки прихильники команди ЗЕ. — Тому що піде, а що ні – відслідкуємо разом. Але те, що явно проросійський блогер-сепаратист у Вінниці вже майже стотисячним тиражем роздає своє видання, погодьтесь, викликає якусь нездорову «мандражку».
Сергій Годун
