Дівчатка таки дівчатка: квіточки-цукерочки, нове платтячко, романтичний погляд бездомного песика, крута автівка друга та натяки за успішну власну справу – і все… вона у тебе в ліжку.

А якщо «приправити» стосунки крутими фотками у соцмережі, оповідками спільних знайомих про твоє розкішне життя, створити штучну «конкуренцію» у вигляді фанаток-«лайкарок» — вона сама цибне тобі на шию із пропозицією взяти її заміж! Не вірите? Випробувано не раз. Особливо, якщо це – Свєта.

Мені її шкода. Штучні цицьки у 40+, які купив їй я, бо захотіла збільшити «принади»: ні дитину погодувати, ні в сауну піти. Маніакальна пристрасть до власних відфотошоплених фото. Поруч – страшненькі подружки. Все за класикою, якщо ти – дівчина із масою комплексів і невирішених внутрішніх конфліктів.

Я щиро намагався їй допомогти. Як кажуть, відмив, відчистив, додав лоску і спробував навіть інтелігентності. Витратив на «тюнінг» п’ять років і купу грошей! Дарма. Ні дорогі бренди, ні нова тачка, ні престижна спеціальність, до речі, сертифікати на науку цій «ягідці» теж оплатив я — не зробили із Свєти панянку.

Можливо, й дурна звичка, але у кожного чоловіка вона засіла у мізках на рівні підсвідомості: вкладаєш гроші – хочеш результат. Роки минають, а його не фіга немає! Уявіть, витрачено нормальні бабки, задіяно зв’язки, подаровано КОХАННЯ, а рефлексії у Свєти — ніц. Броня. Куленепробивна. Люміній.

Чого ти хочеш від життя, Свєто?! А Свєта просто до нестями хоче заміж. За будь-кого. Аби штани матлялися по квартирі. Ультиматуми, погрози, підстави – чого я тільки не пережив за ці буремно-невротичні роки. Вона думала, що я слабкий, і усю свою фантазію скеровувала на те, щоб зробити з мене мужика: нахабного, цинічного, який не думає, а робить, а потім «вирулює» із наслідків. Вона його отримала. І тоді я перестав їй подобатись таким, яким був. Сама «зліпила» — сама злякалась. І – одразу ж відшила… А щоб я не таскався до неї додому і не нив із проханнями роз’яснити ситуацію, швидко завела собі іншого. Арівідерчі, Вася!

Виявляється, вона дуже погано мене вивчила, незважаючи на спільний секс, бюджет, навіть дітей, хоч і не рідних, але виховували ми її дітей від двох попередніх невдалих шлюбів разом.

I`ll be back!

Прийшов до неї на роботу, а там – він. Маленький плюгавий чмошник у «вбитому» взутті, на штанці було шкода глянути. Далі сценарій класичний: вона заховалась у нього за спиною, а він почав «гнати понти». Дешеві, бравурні, комічні: «Та я… Та ти… Ти не уявляєш, які у тебе будуть проблеми… Та мої люди тебе порвуть, мов Тузік грілку…» Два в одному: «ацкій ад» і клініка. А я стою і думаю, що йому викликати – поліцію чи “швидку”. Ще один Бетмен на мою голову!.. Ні, я йому не зацідив. Дорого, ненадійно. Лікування коштувало б яких-неяких, а таки грошей. А Свєтка за мій рахунок миттю злетіла б до кагорти святих мучениць. Бач, із яким агресором, бідося, стільки років терпіла!

Я просто пішов. Надовго? Не знаю. Земля кругла. I`ll be back. Але коли ми, можливо, зустрінемось, я таки скажу, що хотів їй сказати: «Свєта, не ведися на понти! Тобі із людиною жити, а не маятися. Нема відчуття, що він твоя половинка – не тримай. Бо жодні матеріальні статки не зможуть компенсувати пустелі у ДУШІ».

Вже не твій Вася