Важко уявити навіть, як ставляться до інших пацієнтів, які без грошей до них прийшли…
Я дитячий лікар з двадцятирічним стажем, до мене теж часто зверталися батьки, які за станом здоров’я мусили оформляти групу інвалідності своїм діткам. Ніколи, ні за яких обставин не дозволяла не те щоб принижувати, а навіть якогось зверхнього ставлення. Бо не з добра вони потребують допомоги держави. Так, хтось дякував цукерками, але ніколи ні в кого не вимагала грошей, не називала «такси».
Була впевнена, що так поводиться більшість людей у білих халатах. Але у колегах-лікарях розчарувалася двічі. Вперше, коли через певні «жіночі» проблеми звернулася до дуже іменитого у Вінниці гінеколога, а він мало не вгробив мене. А вдруге, коли через помилку цього розрекламованого «світила» мусила звернутися у МСЕК. А там до мене не як до колеги поставилися, мене ще й намагалися зганьбити…
При зустрічі з комісією дуже розхвилювалася, важко розповідати було про перенесені операції, доводити свій реальний діагноз. Через хвилювання почала кашляти. Це дуже обурило лікаря Власюка — того самого, який колись очолював обласну МСЕК, якого підозрювали в хабарях… Як виявилося, він не лише не поніс жодної відповідальності, але й досі там працює, щоправда, вже не головним лікарем, але все одно усім керує… Саме він у дуже грубій формі наказав мені припинити кашляти, якщо це не пов’язано з моїм захворюванням. Намагалася пояснити, що це рефлекторно, я не навмисно. Тоді мені вказали на двері, щоб я «вийшла вон»…
Коли почали обстеження, відчувала таке приниження, що ще жодного разу не знала… Мені рахували усі «дірки», що залишилися після операцій. Запевняли, що я – наче «здорова коза», бо ж мені яєчники не вирізали, а лише матку… Більше того, мене ображали як жінку, ставили під сумнів мої професійні якості, зухвало, з насмішкою обговорювали мою хворобу у присутності сторонньої людини, яка сиділа в цьому ж кабінеті. Потім я впізнала, що це була мама моєї пацієнтки. Це не лише порушення норми закону про персональні дані, але й пряма образа моєї честі, гідності та ділової репутації. За таке можна й у суд позиватися!
А наприкінці мені ще й дорікнули, що маю бути їм вдячною, бо вони таки поставили третю групу, щоправда, лише на рік.
Як виявилося, подяка мала складати 6-8 тис. грн. за рік, якщо надовше, то ще дорожче. Це мені вже потім розповіли. І взагалі, у коридорі під кабінетом люди, які не вперше на такій комісії, називали просто приголомшливі суми — три-п’ять «штук» зелені…
Знаю, що усі МСЕК ось-ось почнуть реформувати. Напевно, тому у них така агонія?!
Наталя,
вінничанка
Своє та інші прізвища Наталя назвала кореспонденту газети. Готові надати інформацію правоохоронним органам.
