Дорогий Вася! Це не Свєта, нє. Це одна із тих, що «дівчатка такі дівчатка».

Ти знаєш, прочитавши твою, так би мовити, сповідь у свіжому номері газети, я багато чого зрозуміла. Якби ти був рослиною, то в енциклопедії з ботаніки тебе б позначили «Лох звичайний». Бо Василь – це ім’я, а Вася – це діагноз.

Може, Свєта і шкура, не сперечатимусь, може, й повелась на понти, на «маленького плюгавого чмошника» в убитому взутті. Но ти, Вася – лох звичайний. Якщо розібрати кожне речення твоєї «сповіді» по кісточках, можна легко в цьому переконатися. В тобі ж немає нічого особливого, що привернуло б увагу адекватної жінки. Крута автівка, що належить другу, натяк на власну справу, якої немає, «штучна» конкуренція з «фанаток-лайкарок» (зауважте, не природна – штучна). Ти ж сам фактично зізнаєшся, що для того, аби привернути увагу «самки», відчайдушно блефуєш, бо якщо будеш таким, як є, то нікому ти нафіг не впав. «Квіточки-цукерочки», «романтичний погляд бездомного песика» – ну ти ж цим явно граєш комедію, бо без гри на тебе й така Свєтка не клюне. В своєму заголовку кажеш «Свєта, не ведися на понти». На твої понти у вигляді «квіточок-цукерочок» і автівки друга вона якось повелась, то, думаєш, на інші не поведеться?

Харашо, пішли далі. Ти щиро намагався їй допомогти, відмив і відчистив, додав лоску і спробував навіть інтелігентності. Старався, як міг, просто святий та Божий, старався зробити зі Свєтки панянку. Дорогесенький Вася, мені тебе ані на грамочку не шкода, бо при читанні твоїх мемуарів у мене виникло цілком таки логічне запитання: а нафіга ти це робив? Ще й переживаючи «буремно-невротичні роки». Для чого терпів її усі ці п’ять років? Її, Свєтку, провінціалку, з якої ти панянку не зробив. Що тобі заважало знайти собі вже відмиту, відчищену, з лоском, інтелігентну панянку? Таку, якій не треба ні цицьки, ні шмотки, ні купу бабок на пристойну професію. Яка, зрештою, полюбить тебе таким, яким ти є, без попереднього тюнінгу, без двох дітей від двох невдалих шлюбів. Нормальну пристойну жінку.

А я скажу тобі. Бо ти їй нафіг не впав, Вася. Бо Свєтка – це і є твій максимум, рівень, до якого не треба рости. Нещасна й забита, проти якої ти всі ці п’ять років відчував себе Богом. Свєтка повелась на понти отого чмошника так само, як і п’ять років тому повелась на твої. А нормальна би не повелась. Для пристойної жінки тобі б довелося не автівку друга демонструвати, а купувати свою. І їй були б до одного місця твої «фанатки-лайкарки», якщо ти сам – лох.

Знаєш, я більш ніж на сто відсотків впевнена, що «маленький плюгавий чмошник» – це лише твоя, Вася, гіперболізація дійсності, так само, як і бравурні понти. Тобі просто важко змиритися з думкою, що ти в черговий раз лоханувся.

І оцей дешевий цирк – «сповідатися» в газету. Сидиш там, напевно, думаєш: «От вона прочитає, всьо пойме, заплаче і приповзе до мене на колінах». А ти їй нафіг не впав, бо вона сяде зі своїм «чмошником», прочитає, порже і зрозуміє – правильно зробила, що укатила від тебе. Тобі ж, Вася, я щиро бажаю хоч трохи мізків. Бо на понти поведеться тільки така Свєтка, яка вкотре викачає з тебе бабло й умотає.

Твоя, хоч і не Свєта