Будь обережним, щастя не злякай,
Коли воно заходить в двері!
І не розлий блискучий водограй
Моїх очей заплакано-зелених.

Ти будь уважним, стежку не згуби,
Одну-єдину, що життя проклало.
І навіть у воді лиши сліди,
Аби нас щастя довго не шукало.

Ти не послухав. По життю поплив.
А як мені? Я ж плавати не вмію.
Не повертайся. Пізно. Загубив
Мою краплиночку, жіночу мрію.

Валентина Купрій,
м. Вінниця