А ми знайомимо вас із першими учасниками конкурсу у цьому році — Андрієм та Ві­талієм Коломійцями із Тростянця. Брати служать у стрілецькій роті військової частини 3008 та займаються конвоюванням.

– По татовій і по маминій лінії у родині вже були близнюки. Я старший за свого брата на 10 хвилин, — розповідає Віталій Коло­мієць. — До двох років нам на руку прив’язували ниточку, щоб розрізняти. Потім у мене почала з’являтися родима пляма під оком, так і залишилося на все життя. Це най­більша наша зовнішня відмін­ність. Хоча в школі нас не дуже розрізняли. Я краще знав історію, тому деколи на уроках відповідав за брата. А ще розказували вірш один за одного, в Андрія просто краща пам’ять. Ми спортсмени, 12 років граємо у футбол. Брат має другий спортивний розряд. Грав за нашу сільську команду на першість області. Вболіває за «Динамо». Не можна сказати, що хтось з нас щось вміє краще робити. Ми дуже схожі. Що брат вміє – те і я.

Хлопці закінчили агроекономічний коледж у Брацлаві та аграрний університет в Умані. Отримали дипломи бакалавра, мали багато планів, але за кілька днів до 21-го дня народження отримали разом повістки. Тому святкували вже у збірному пункті в Козятині. Служать нині в одній роті, адже закон забороняє їх розлучати. Зі своїми обов’язками брати добре справляються.

– На службі нас теж часто плутають. Але ми не ображаємося. Не розуміли, хто де є, спочатку, а потім дізналися, що ми близнюки. Деколи можуть за брата похвалити, то я не виправляю, а коли насварити, то кажу, що ви помилилися, — додає Віталій Коломієць.

Віталіна Трудько