Холодне небо – кольору металу,
а в тому небі кілька хмар-прочан,
які плюндрують вітру на поталу,
і чимось схожі цим на вінничан.
В січневім Бузі – вінницька безодня,
де все життя вміщається в сьогодні, –
це перехрестя віршів і епох,
це наші мертві з нашими живими,
це все, до чого так і не дійшли ми,–
а над усім тече Південний Бог.
Сергій Татчин
