Привітала заступниця директорки департаменту соціальної політики Ірина Малачевська. Вона передала вітання Ганні Вікентіївні від міського голови Сергія Моргунова та виконавчого комітету, вручила Почесну грамоту та грошову премію. Відповідно до Комплексної програми «Основні напрямки соціальної політики Вінницької міської ОТГ на 2015-2020 роки», ювілярка отримуватиме довічну щомісячну матеріальну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Наразі таку премію отримує дев’ять жителів міста. Бабуся Ганна, яка має онука та двох правнуків, – десята.

– Мама родом з містечка Сміла, що на Черкащині, в сім’ї виховувалось четверо дітей. Вступила у Києві до університету, вийшла заміж. Але все обірвала війна. Разом із чоловіком їх евакуювали до Ташкента. Там мама трохи повчилась, після того влаштувалась на військовий завод — «відкалібровувала» снаряди, а батько працював з полоненими німцями. Невдовзі народилась і я, — каже Ольга Федорова, єдина донька ювілярки. — У 1946 році ми переїхали до Вінниці. Роботу продовжила старшим інженером у філіалі Державного проектного інституту. Звідти пішла на пенсію. Вже 30 років як батька немає в живих, тому за Ганною Вікентіївною доглядаю я та інші рідні.

Сама ж ювілярка впевнена – секрет її довголіття у генах. Її тато дожив до 92 років, а брат — до 94.

– Жодної дієти мама не дотримується, їсть все, проте небагато. Вже й забула, коли до лікарні зверталась. До цих пір дивиться та слухає телевізор, особливо їй до вподоби новини. Постійно ходила сама голосувати, тільки останні два роки не вийшло, тому прийшла з дільниці, — додає донька. – Мама завжди наголошує, що воєнні роки були важкі, бо голод та холод довелось пережити. А ще вона мріє дожити, коли запанує над всією Україною мир. Й ми щиро цього бажаємо та вдячні мамі за все.

Вікторія Снігур