– Мене звати Ярина Чорногуз. Або просто “Яра”. Я парамедик добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри”. Я хочу звернутися до шостого та чинного президента України Володимира Зеленського від імені медиків-добровольців, які досі займаються порятунком життів наших бійців у війні, яку досі веде проти нас Російська Федерація. Це звернення не стосується депутата слуги народу, який тішить народ байками про комуналку та собак. Це звернення не про розпалювання будь-якої ворожнечі всередині країни та маніпуляіції на цій фразі. Це звернення про одну річ, яка нас усіх об’єднує. І про яку ви, пане президенте, здається, забули. Наш ворог. Він не всередині країни, пане Володимире. Він стоїть на наших кордонах досі та маніпулює вами, а ви це дозволяєте. Не добровольці-волонтери, які добровільно разом з бійцями збройних сил України стали живим щитом нашої держави у 2014-му році, є ворогами, над якими міністр вашого уряду нині влаштовує судилище. Нашим ворогом є Росія та її очільник Володимир Путін. Це з його провини за роки війни наше суспільство втратило тисячі загиблих. Але замість того, щоб перекинути шахову дошку, яку поставив перед вами цей політичний терорист, ви граєтеся у його гру, а ваші фігури ходять за його планом. Він каже вам: відведення і мир, а чується: капітуляція і подальший наступ російських окупаційних військ на землі України. Пане Володимире, я пішла доброволицею на війну у 2019-му, менше року тому. Тоді, коли всі “від неї втомилися”, коли всі почали вважати, що вона несправжня, що вона закінчилася. Кілька тижнів тому там загинув хлопець, якого я любила. Воїн вашої армії. Один із найкращих. З найвідважніших. Він не був із тих, хто плакався, коли настане мир. Він хотів відвоювати нашу українську землю, і зрештою – поліг за неї. Я ніколи не забуду чому і за що він загинув. Це куля російського снайпера вбила його. Пане Володимире, коли я уявляю, що на ту позицію, де він загинув, заходять росіяни, його вбивці, то не хочу більше жити. А вони зайдуть, якщо ви відведете війська. Усвідомте це. Це вже сталося. Вони вже влаштовують диверсії, на позиціях, де відбулося відведення українських військ. Я звертаюся до вас як людина до людини, як громадянка до президента, як воїнка-доброволиця до головнокомандувача. Майте честь, майте гідність, зупиніть відведення наших військ із земель, які здобувалися з-під контролю окупантів кров’ю українських бійців. Я закликаю вас дозволити Збройним силами України давати вогневу відсіч нашим окупантам, спорядити їх достатньою кількістю боєкомплектів на цю відсіч. Командири, які ефективно знищують ворога, мають одержувати нагороди, а не службові розслідування за відкритий по окупантах вогонь. Я прошу вас дати мені відповідь, чи згодні ви вчинити по совісті. Мій коханий, він був набагато молодшим за вас. Це він разом із побратимами захистив вашу можливість стати президентом цієї країни. Чи готові ви, пане Володимире, пане президенте, стати на захист землі, за яку він загинув? Чи готові ви діями довести, що його загибель та інших полеглих бійців і бійчинь цієї війни за нашу незалежність не була даремною? Дайте мені відповідь. Скажіть: готові? Наступ Росії буде. Так чи інакше. Ця війна не почалася у 2014-му, вона триває 300 років і триватиме ще десятиліття. Поки я чекаю на те, що скаже мені президент моєї держави, я закликаю добровольців, які розчаровані несправедливістю політики, гуртуватися. Я закликаю українське суспільство шанувати наших воїнів і їхній вибір захищати нас до перемоги з поверненням наших земель, а не до капітуляції.

– А дідусь Ярини — відомий письменник родом із Вінниччини Олег Чорногуз додав:

Друзі, однодумці, українці!

Звернення моєї онучки Ярини Чорногуз має облетіти всю планету. Ми маємо отверезити президента Володимира Зеленського. Він має усвідомити, що Україна – це не “95 квартал”, де жартують. Він має усвідомити, що в Україні йде війна довжиною понад 360 років з Московією і ніколи не припиниться, поки всепланетарного убивцю Путіна і загабницьку Московію не зупинить світ. Поки її автономні республіки не розпадуться і не утворять хоча б конфедерацію без Москви. В іншому випадку завтра спалахне і Європа, як перед початком Другої Світової ї війни, в часи диктаторів тоталітарних режимів Гітлера- Сталіна.  Сьогодні вона, Європа, начебто втомилася від нас. А завтра може трапитися так, що вона згадає московські танки на своїх вулицях і тротуарах Праги, Варшави, Будапешта… І кров, кров, кров безневинних людей! Невже так швидко забулося?!

Завтра світ може впасти під кованим чоботом московита, який мріє вийти на берег Індійського океану і перейти назавжди на літню форму своїх вояк – загарбників, можуть впасти наші братні Литва, Латвія, Естонія.

Голос моєї внучки має прозвучати на весь світ. Її голос – це наш голос. І ми не можемо мовчати біля теплих конвекторів, пити каву і дивитися на розважальні програми, якщо хочемо вижити в цьому складному світі. Це має зрозуміти і новообраний президент. Керувати державою – це не жарт. Далеко не жарт!!!

Олег Чорногуз