Замело, занесло і завіяло
І пороги мої, і мости,
Що було — відгуло і покинуло?
Зможе серце лишень зберегти.
Відцвіло кришталевими ранками,
Жовтим соняхом в полі ряснім,
Промайнуло п’янкими світанками,
Загубилось в тумані густім.
Що було — відгуло і полинуло,
Покидаю минуле з теплом,
Знаю: те, що у серці засіяно —
Зійде в дітях моїх із добром.

Валентина КУПРІЙ
м. Вінниця