Мабуть, більшість із нас чули слово «інклюзивність» — це принцип залучення до життя у суспільстві всіх без винятку груп населення.
Ніхто не повинен відчувати себе дискримінованим чи виключеним із соціуму! Інклюзія знімає бар’єри для людей з інвалідністю, дає їм можливості для нормального, повноцінного життя та самореалізації.
– Для держави економічно вигідно, щоб люди з інвалідністю могли жити повноцінним життям. Адже я, наприклад, плачу податки, як і всі люди. Я не тільки отримую соціальні послуги, але й можу їх надавати. І коли бізнесмени не роблять доступними магазини, вони фактично виключають нас зі списку своїх клієнтів і дискримінують, — відзначає Людмила Нецкіна, голова правління ГО «Гармонія».
– Сьогодні Вінниця прогресивно розвивається та надає людям з інвалідністю різноманітні можливості. А як запроваджується інклюзія у райцентрах?
– Робота в районах не систематична, не завжди є повне взаєморозуміння. Буває, що зроблять у Будинку культури доступну вбиральню, але як людина з інвалідністю може до неї потрапити — ніхто не думає. Я була в багатьох містах Вінниччини, але мало є таких, де я могла б почуватись повноцінною, незалежною людиною. Це як в школі, коли складні завдання позначають зірочкою, так само для мене у новому місті завдання із зірочкою – знайти нормальний, доступний туалет і магазин.
– А Пенсійний фонд доступний для людей з інвалідністю?
– На Вінниччині є 30 сервісних центрів ПФУ, із них тільки 15 доступні – у Літині, Липовці, Тростянці, Бару, Тульчині та ін. Модернізовані сервісні центри безбар’єрні, облаштовані пандусами, візуальними та тактильними позначеннями, звуковими маячками, а також спеціально облаштованими вбиральнями. Проте є райони, в яких сервісні центри знаходяться на верхніх поверхах, у старих будівлях та без ліфта. Яскравий приклад — це Томашпіль, де приміщення ПФУ знаходиться на 2-му поверсі.
Людей з інвалідністю зараз не більшає, вони просто починають виходити у світ і заявляти про себе. Бійцям АТО, які отримали травми на фронті, теж потрібні елементи доступності. Паралімпієць Дмитро Щебетюк опублікував у соцмережах рейтинг доступності міст України, в якому Вінниця посіла почесне друге місце.
Вінниця для мене місто номер один, тут наш рейтинг із Дмитром сходиться. Ще одним позитивним відкриттям для мене були Муровані Курилівці, хоча це доволі віддалений районний центр. В Тростянці активно почали працювати в напрямку доступності, а ще рідна для мене Калинівка, тут пересуватися більш-менш комфортно.
– А в яких районах потрібно попрацювати над інклюзією?
– Насамперед, це туристично привабливі місця Вінниччини. Зокрема у Тульчині, де проходить «ОпераФест», на жаль, неможливо знайти нормальної вбиральні, так само у Жмеринці — це надскладне завдання. Багато людей приїжджають у Бушу, недавно там робили ремонт, але туалет виявився недоступним. Саме через такі речі і немає бажання подорожувати.
Пані Людмила переконана, що міста швидко змінюються тоді, коли там є активні люди, які цього прагнуть.
Юлія ПИШНЕНКО
