Ми за ці страшні роки війни звикли до багато чого – шокуючих зрад, смертей, неправди, під­лості, лицемірства, аморальності, мародерства… Але коли я ходила тут – як би це пом’якше сказати – закипала кров.

Так, це сокровенне місце найтрагічніших подій Майдану – вул. Інститутська і поряд красномовна вивіска «Національний меморіальний комплекс героїв Небесної сотні» — музей Революції гідності. Але те, що побачила поряд — реально вводить у шок: заморожене будівництво споруд, розкидане сміття і нагромадження якихось уламків дощок. На деревах, під якими гинули один за одним розстріляні герої Небесної сотні, потрощені часом портрети. Розмиті дощем, вони плачуть…

І вже плачу я від побаченого! 6-й рік стоїть ось це наповнене не гідністю і гордістю, а реальним сміттям, без перебільшення, святе місце. І це святотатство кожен день бачать наші урядовці, міністри і нардепи, які проїжджають тут. І ніхто не заволає нарешті, що так до найсокровеннішого ставитись просто не можна! Краще б вже просто пройшлись катком і розчистили все — обурюються двірники…

Перехожі по-різному пояснюють цю закинуту споруду із вивіскою «Меморіал» – одні кажуть, тому що досі не розслідували справу і тут є якість докази, інші – що не узгоджені ще всі документи! Ще одна версія — виділені кошти роздерибанили.

З острахом уявляю, що думають про нас ті ж європейці, хоч раз пройшовшись тут! Ті, яких ми так щиро звинувачуємо у байдужості до нас – гідної нації! Тільки де ви тут, в цих руїнах довгобуду, бачите гідність в самісінькому центрі столиці України?

Кожен із портретів героїв дивиться на ці котловани і купи будівельних від­хо­дів… Ганьба, як хочете називайте побачене…

Я ж для порівняння згадую Париж – його центр і символ визволителям і рятівникам Франції – вражаючий своєю величчю і архітектурою Будинок ін­валідів. Саме тут Франція селила і доглядала тих, хто покаліченим став через захист своєї Вітчизни, тут був не лише найкращий догляд, але й був і є музей із холами і скульптурами, які увіковічнюють героїв, що віддали життя за свободу Франції.

Може, тому і велика Франція, інші країни, бо так шанують своїх героїв та доленосні події країни?

І тому після побаченого я не віритиму будь-кому, хто промовлятиме фальшиві слова про подвиги і звитяги! І 20-го, в День Майдану, проситиму мовчки пробачення у загиблих за втрачені надії і ось це! Бо купи сміття і розриті котловани, де все заморожено – це вирок відмороженим проєктантам, які довели це все до такого абсурду, і владі, яка досі не завершила розпочате! Я дивлюсь, як злорадно запускає дрон над цим страхіттям явно із «масковским» говором група телевізійників. Уявляю, як вони вже днями транслюватимуть це по своїх пропагандистських каналах! А що пропагувати нам? Оце роз…ство! Зрештою, дивіться самі… Скажу чесно: пораділа, що живу у Вінниці. Бо що б хто не казав – у нас такого б точно ніхто не стерпів!

Вічна пам’ять героям Майдану!

Заслужений журналіст України