Таїнства сповіді і причастя отримала в московській церкві останній раз 15 грудня 2018 року, в день Об’єднавчого Собору. З того часу я є парафіянкою ПЦУ.

Чи був несвідомим і передчасним мій вибір? Ні! Ще з часів розпаду Радянського Союзу я мріяла про нашу справжню українську Церкву. Київський патріархат мене не влаштовував, тому що для мене дуже важливим було визнання Вселенським Патріархатом. Все було чинно і спокійно в МП, поки українці не усвідомили, що вони є нацією, а не братами меншими Російської імперії. Так сталося, що з багатьма священниками я мала досить відверті розмови, бо один — мій сусід, другий — родич, третій — добрий знайомий.

Що я почула за всі ці роки мого відвідування МП? Москва — Третій Рим і буде панувати над світом. Україна не повинна мати незалежність, бо її немає, і мови не існує, це — «нарєчіє». Америка — ворог, всі Майдани — це зло. На мої запитання, а хіба Америка навчила наших держиморд красти, вбивати, брехати, що народ повстав, почула відповідь: «Всякая власть от Бога, кто противится власти — противится Богу». Це поки був Янукович…

Прийшов Порошенко, такого я вже не чула, що «всякая власть от Бога»… Запитувала: і Ленін, Сталін, Гітлер теж від Бога? Так… Голодомор — «вразумлєніє». Батюшки, ви ж українці! На що мені відповідали: а ми «родились в Саветском Саюзе»… Як?! Це ж тоталітарна атеїстична держава, яка руйнувала церкви, вбивала монахів, священників! Комуністи — атеїсти! На що отримала відповідь: «Ну, такие были времена». І сумують за радянщиною.

Це — квіточки. Змінилась риторика, коли пролилася перша кров, розпочалась війна. Після кожної Літургії-проповіді про страшних правосєків, кривавих пасторів, наших військових-убивць гарних братів-слов’ян, і, звичайно ж, паскудна Америка. Росія ні при чому, Гіркін, Моторола, Гіві з бойовиками — то воїни Христа за віру православну, а події на той час в Криму — то добре, дай Бог, щоб російські війська дійшли до Карпат і звільнили Україну від уніатів. Питаю батюшок, а як же чеченський «Аллах Акбар!» у Донецьку та засмажені танкісти-буряти — то теж воїни Христа? «Гради», «Панцирі», «Гвоздики», «Смерчі», сучасні системи ПВО – це все звідки? На все воля Божа, ось така відповідь, але російських військ там немає.

Запрошувала батюшку з матушкою відвідати госпіталь в липні 2014 року, коли були хлопці з кордону під Луганськом, які розповідали, як з російської сторони по них били «Гради». «Нам это зачем, мы так глубоко не копаем, а убийцам славян руки не подадим». І все, хоч стріляйся, непробивна броня. Така ж броня у деяких парафіян МП на мою розповідь про спілкування з священниками.

Реакція: це ти щось не так зрозуміла, такого не може бути! Усієї гидоти, яку я чула в МП, розповідати не буду, не вистачить і кількох сторінок газети. В цей же час матушки з закордону не вилазять, мандрують по страшних Гейропах, а батюшки просять парафіян пожертви на новий котел та погашення боргів по електроенергії. І це також ще квіточки! Страшна риторика почалась з рішення Вселенського Патріарха надати Українській Церкві Томос… Ось тут прорвало… Метушня, ненависть, брехня. А де ж терпіння і смірєніє, яким так довго нас вчили? Любов до ближнього? Також нас вчить Біблія, що навіть волосина з голови не впаде без волі Божої. Чому Болгарська, Грузинська, Румунська, Естонська і т. д. церкви — то добре, а Українська Церква — то розкол? Хоча вже тільки ідіот не знає, яким чином Київська митрополія від Константинополя перейшла у тимчасове підпорядкування до Москви брехнею і підкупом.

Росія не очікувала такого рішення Вселенського Патріарха. Ще за півроку до надання нам Томосу мала розмову не просто з батюшкою, а з цілим архієреєм МП, який сказав мені: що визнає Варфоломій — визнають і вони. Зараз мовчить, уникає розмов на цю тему. Москва щедро роздає кошти на парафії, інших залякує. Остання моя розмова з батюшкою МП закінчилась так: «Мовы ты своей здесь не услышишь». Ой, як же було потім цікаво спостерігати за гастролями батюшки з командою по селах і містечках, де парафіяни вирішили перейти до ПЦУ. Як він гарно співав українською мовою, правда, з аркуша! Цирк відпочиває. Не хочуть перейменування на РПЦ, чому, якщо так ненавидять все українське? Бо втратять ще більше парафіян. А брехня — то гріх, чи не так? Матушка одна була більш відвертою: «Ну и что, будем РПЦ в зарубежье», за що одразу отримала від батюшки на горіхи, таку таємницю викрила!

Після отримання Томосу я все очікувала, коли в храмі, де відвідувала служби останні 10 років, буде голосування про перехід. Яке там! «Не надобно нам этого». Почались маніпуляції, де релігійна громада, а де просто громадяни. Хто ходить регулярно до церкви, а хто два рази на рік кошика освятити. Шановні, хрестили людей, вінчали, відспівували, пожертви брали, освячували? Процес переходу запущений і ніщо його не зупинить, навіть влада «какая разница». Є вже рішення судів на користь релігійних громад, які вирішили перейти до ПЦУ, але, на жаль, при владі, в правоохоронних органах багато шанувальників «руського міра».

Але будемо терплячими і мудрими. Господь нам дав Томос і він нас не залишить. Уклінно дякуємо нашому митрополиту Симеону за можливість молитися в Спасо-Преображенському соборі. Прихильники МП ніяк не можуть заспокоїтися, маючи 32 храми у Вінниці… А якщо ми будемо під вашими храмами збиратися на молитву? Маємо право! Ми будували ці храми за власні пожертви. Де моя доля? Там, де цеглинки з моїм ім’ям, чи де сотні гривень на панікадило за 600000 гривень, чи де численні пожертви по монастирях України, чи там, де власними руками пошиті церковні одежі?

Заспокойтесь! Ми розумніші і поважаємо ваше право молитися в російській церкві, це ваш вибір. Просто не брешіть, отримайте свою справжню назву — РПЦ. Але не заважайте нам. Любіть ближнього свого… Думала, що по селах перехід буде відбуватися простіше, та де там! Батюшки-гастролери, тітушки колесять по області. А, може, домовитись нам в один день зайти до своїх храмів, щоб вони не знали, куди їхати в першу чергу? І не пускати нікого без місцевої прописки. Багато залежить від голів ОТГ, від їхньої підтримки. Але що ми спостерігаємо? Велика Кісниця, Лука-Мелешківська, Писарівка, Лукашівка та багато інших великих громад. Більшість за ПЦУ, а все ніяк…

Протистояння, може, все-таки не вихід? У кожному селі, містечку багато пустих будівель, хат, земельних ділянок. Народ у нас роботящий і має гарну забаву — толоку. Усім миром побудувати чи відремонтувати, втерти носа московським попам. Звичайно, ця пропозиція не стосується історичних пам’яток, як наш собор, Київсько-Печерська лавра, Почаївська та їнші святині та монастирі. Це все належить по праву народу України. Все будувалося ще тоді, коли МП ще не пахло. Почаївська лавра взагалі була захоплена більшовиками тільки в 1939 році.

Хочу звернутись до голів ОТГ, де люди в переважній більшості за ПЦУ. Незалежно від того, чим дихаєте ви — «руськім міром» чи вільною Україною, ви зобов’язані забезпечити своїм громадянам право молитися в справжній українській Церкві, не уникати вирішення цієї проблеми, як в деяких селах. Наприклад, на моїй батьківщині, Іванові Калинівського району. Багате село працьовитих людей, талановитих, розумних, патріотичних. Чимало письменників, поетів, державних діячів, волонтерів, захисників-воїнів народила іванівська земля. Батюшка наш з Західної України, але за Росію, діти живуть в Москві, коли прибув до нас, голий та босий, люди допомогли йому побудуватися, відновити Церкву з нуля, допомагали у всьому. Не знаю, скільки машин вже змінив, живе заможно. Парафія багата. Може, і сердитися, коли мало до церкви бабця занесе, відчитає. Дивним чином кілька років тому приватизував колишній дитячий садочок (ось вам і приміщення для ПЦУ), це, до речі, запитання до нашого голови. Пусткою стоїть і колишній костел графа Холоневського.

З 2014 року в селі бродіння. Коли ж будуть збори про перехід в ПЦУ? Голова все вагається. Автобуси з гастролерами у нас вже відмітилися. І тиша. Чи голова боїться батюшку, чи домовився з ним — це питання його совісті. У сусідніх селах люди перейшли до ПЦУ, то в голови вже є відмовка: кому треба, їдьте в Гущинці чи ще кудись.

Останнім часом голова пообіцяв виділити земельну ділянку під забудову української церкви. Що ж, будемо чекати виконання обіцянки, інакше начувайтесь, незабаром місцеві вибори…

Думаю, що нова церква стане також окрасою нашого села. Також будемо просити Симеона призначити нам доброго батюшку, молитися поки що можемо просто в приміщенні сільської ради. Як вам пропозиція, шановний пане голово?

Наостанок, хотіла б звернутися до батюшок МП, які щедро поливають брудом нашого митрополита Симеона. Схаменіться, де ваша толерантність, терпіння, доброта та любов? Забули, скільки він допомагав в лікуванні вам і вашим близьким, декого і від в’язниці врятував. Будьте вдячними та… йдіть своїм шляхом… Далеко… А про «розкольників» замисліться. Може, саме ті, хто припинив спілкування з Вселенським Патріархатом, хто втратив всі звання нещодавно, а, може, ті, хто отримав «томос» від НКВД при Сталіні і є розкольниками?

МП чекало визнання 147 років. ПЦУ отримає набагато швидше, повірте… І ніколи не забувайте того, що Володимир Великий, київський князь, отримав хрещення від Константинополя, а не від Москви. Спаси Господи, всім янгола-охоронця.

Тетяна Ковальчук,
парафіянка ПЦУ, читачка газети