Стара колода у дворі,
На ній колись сиділа мама.
А поруч вились угорі
Із печі подихи духмяні.

Плів тато кошика з лози,
Про щось ми ніжно гомоніли.
І красувались образи
На рушниках пречисто білих.

Тут килим квітів майорів,
Барвилась райдуга на сонці,
І спів лунав аж до зорі.
Гніздились ластівки в віконці.

Збирали бджілочки нектар,
Полум’яніли полуниці,
Скликав овечок десь вівчар,
І пахло молоком з дійниці.

Йшли молодята під вівтар,
Чарівноокі, яснолиці,
Палахкотів кохання жар,
Дзвонили дзвони на дзвіниці.

Скрипів ритмічно журавель
І добував святу водицю.
Дитинства рай і дотепер
Мені у снах солодких сниться.

… Святий портрет – як оберіг:
Тут сяють очі мами й тата.
І спогадів не тане сніг,
Квітує в серці рідна хата.

Надія Матвієнко, 2020