Це так тепер виглядає «Торжество православія»? — запитує колектив газети.

З перших днів Майдану, передової війни із агресором і окупантом Росією — ми на цій передовій. Наші журналісти систематично бували на «нульовці» цієї підступної війни. Жоден загиблий на ній герой із Вінниччини не був забутий. Ми хоронили їх із вами, шановні читачі. Кожну біду родини загиблого пропускали через своє серце, особисто побувавши на похоронах! Очі в очі дивились покаліченим зброєю окупанта, полоненим, захопленим російськими терористами. Чули про муки і знущання — відрізані груди матері-жінки, відрубані руки, зняті заживо скальпи, катування паяльниками і групові ґвалтування прямо на столах допитів.

Ми чули і зафіксували свід­чення про наших воїнів, яких з боку російського окупанта чеченські та осетинські головорізи обезголовлювали… Збирали в мішки голови, щоб принести командуванню і отримати кошти за кожного вбитого.

А потім голови було носити важко — відрізали чоловічі органи… Відпущені з полону свідчили про російських катів, які спиртували у банках відрізані вуха полонених і пальці….

Далі матері вимушені були викупляти у військових злочинців і зрадників країни тіла своїх дітей, які не втекли ганебно, а стали на захист своєї країни. Руками розкопували могили, щоб вивезти з окупованої української землі їхні останки…

Можемо ще розповісти, як наш льотчик Костя Могилко з товаришами рятував Слов’янськ ціною власного життя, щоб літак не впав на багатоповерхівки… А одурманені «рускім міром» раділи і скакали — укра підбили. А ще у нас є чимало свідчень про те, як церкви чомусь перетворились у склади російської зброї і дзвіниці — на гнізда снайперів, щоб збивати українські літаки!

Вже не ми — світовий трибунал розповідає світу про «Бук», привезений із Росії і розстріл мирного літака із 298 пасажирами… Про те, як із мерців знімали все цінне — навіть обручки і мародерили ва­лізи — модний одяг, косметику перепродували… І це також «рускій мір»…

А може, ви не бачили чи не хотіли бачити, як нині підозрюваний військовий злочинець — полковник ФСБ Гіркін (є численні відео) виступає в ролі монаха і по Україні возить святині — «дари волхвів». А потім у Криму ці «дари» спливли як арсенал зброї, який під прикриттям святинь був привезений в Україні?!

І це лише невеличкі (але документальні фрагменти) того, що називається віроломною війною! Підступною і багатоликою. І вона всюди — в тому числі і у рядах віруючих — в особі провокаторів, лжепророків і агентів Кремля! Ми з перших днів служимо правді і Україні. Бо вона зараз, як ніколи, потребує цього! Бо вона в небезпеці.

Вам не подобається погляд на сумнівні акції збоку? Ви цього не бачите? Журналістів, які дивляться на все з точки зору суспільно значимої місії, обзиваєте? То хто порушує закон — ми чи ви?

Забули про один нюанс — у «хресній ході» брав активну участь і навіть вів пряму трансляцію ще один представник «33-го» – Павло Лебедєв. Так отой ваш активіст, виявляється, наш співробітник! Але його ви вже називаєте не «шлюхою», а своїм братом! А у нас всі рівні — є ще й представники інших конфесій — і жоден не піддався утискам! Бо так має бути в Україні. І ми служимо їй, відтворюючи різні позиції, щоб не впасти в будь-яке мракобісся! Бо журналістика — це об’єктивне відтворення дійсності і вільні роздуми, думки і судження кожного. Бо ми не путінська Росія, а демократична Україна! І, згідно з законом, це ви перешкоджаєте нашій праці!

Ми розуміємо, що шлях до Бога у кожного свій, але це має не шкодити країні, її безпеці, Вінницькій області і місту!

І будь-яка віра не має використовуватись спецпропагандистами ворожої країни для розхитування в ній ситуації. Ми і надалі будемо робити все — розслідування, правдиві репортажі, щоб агентура, заслана від ворога в будь-яку церкву, не замінила там Божих заповідей. Ми розуміємо тих, хто із щирим серцем йшов з Богом у серці 8 березня. Але ніколи не зрозуміємо тих, хто мав за мету спровокувати і поглибити конфлікт, обзивав інших віруючих та проклинав їх.

Ну скажіть, хіба прийти до храму ПЦУ, коли там молилися інші православні, від яких ви відреклись попри офіційний Томос — це торжество братерства і торжества християнських істин? У вашої церкви ж 32 храми в місті? Хіба такі вже вони переповнені? Це так Українська церква зміцнює державні устої і єднає народ? У цей час за кілька кварталів лежало тіло привезеного із передової офіцера Фір­сова, який поліг за Україну, а його вбив російський снайпер. Він же донеччанин і ваш брат по вірі! Чийсь син і чоловік, брат!

Чому організатори — святі люди — батюшки не повели людей туди, поклонитись герою? Чи у нас і у вас інші герої?

Не розібрались — що ж, тоді є дуже актуальна пропозиція: кожному, хто там був, чоловікові вручити повістку, як іншим, і пройти контракт на передовій, матері — спорядити туди сина, дружині — чоловіка, бабусі — онука і т.п. А батюшки, які так хочуть показати, що саме вони «істинні», нехай попрацюють капеланами на передовій і поїдуть послами до Путіна — переконають «брата во Христі» вивести з України війська і повернути окуповані території. Нехай привселюдно засудять віроломну війну Росії проти України, загарбання її території, бо ж вони Українська православна Церква, яка так відстоює саме такий статус!

Ми, журналісти, воздаємо по ділах, а не словах. І захищаємо правду, а не силу! І навряд чи вона в роки війни, коли народ треба єднати проти спільного агресора, в головах тих, хто розхитує ситуацію в тилу країни, у Вінницькій області в угоду ворогу!

Просимо всіх віруючих, незалежно від конфесій, у першу чергу так званого МП, добре думати і аналізувати — що ви робите і кому вірите. Бо в часи війни і в рясі найвищого митрополита, благочинного і священника, як і «брата во Христі», може виявитись ось такий Гіркін у чині полковника. Вірте! Вірте і ще раз вірте! Але не зраджуйте! Бо зрада державі рівносильна зраді Христу!

З повагою — ваш «33-й»
з Богом і Україною в серці