Серед тих, хто воював проти своїх же земляків, але на іншому боці — були й уродженці Вінниччини. Один із таких – 27-річний Вадим Майстренко з Калинівки.

Як і багато його однолітків, він строкову службу проходив у лавах 95 окремої аеромобільної бригади. Захотів залишитися служити за контрактом, але відмовили, поза очі кажуть, що через певні садистські нахили. У 2013 році Вадим повернувся до мами, вітчима і молодшого брата.

– Коли почався Євромайдан, хлопець навіть записався в «Самооборону». Але у травні 2014 року втрапив у халепу — пострілами з гумокульового пістолета в одному із сіл важко поранив свого земляка. Тому із організації, яка мала на меті захищати людей, вилетів. Проти Вадима було від­крито кримінальну справу, і суд дав до 3 років позбавлення волі. Апеляційний суд залишив рішення першої інстанції в силі, і Вадим звернувся до Касаційного суду. Але, мабуть, вже не вірив, що зможе втекти від покарання, тому зі своїм другом-спортсменом подався спочатку в окупований Росією Крим, а потім на Донбас. Маючи за плечима службу у «десантурі», записався до терористичного формування «ДНР» під командуванням Мотороли, — розповіли земляки Вадима Майстренка. — Його формування під назвою «Спарта» відзначилося в боях за Донецький аеропорт і масовими розстрілами взятих у полон поранених українських воїнів. Вадим Майстренко отримав снайперську гвинтівку, і відразу ж 8 пострілами в голову і трьома в серце застрелив пораненого українського солдата. До напівсмерті він бив 10 полонених українських вояків.

Всі ці та інші злочини новоявлений терорист викладав на сторінці в соціальній мережі «В контакті», хвалився, як доставив для підриву конструкцій Донецького аеропорту півтонни тротилу. Він навіть не ховав свого обличчя перед телекамерами російських журналістів, називав ро­сійську агресію «громадянською війною», а себе — її учасником. Невдовзі через снаряд Вадим втратив два пальці на руці.

Цікавим є факт, що під час нагородження медаллю 29 березня 2015 року був представлений як земляк генералу ВС РФ Герою Росії Олександру Пегішеву (позивний Сторож), уродженцю Сальника, що в кількох кілометрах від Калинівки (ексклюзивне журналістське розслідування щодо даного терориста нещодавно виходило на шпальтах «33-го каналу» – авт.)

Кажуть, що саме Сторож порадив земляку з позивним Грішник звалювати від Мотороли і зайнятися чимось більш серйозним. У січні 2016 року Вадим був направлений на секретну базу підготовки бойовиків-диверсантів поблизу селища Лисячий Ніс Ленінградської області. А поки він там навчався, Він­ницький міський суд заочно засудив його до 14 років тюрми. За даними прес-служби СБУ у Вінницькій області, на нього накладено персональні санкції. Він на даний час перебуває у всеукраїнському розшуку.

Успішно закінчивши   навчання в розвідувально-дивер­сійній школі ФСБ РФ, Вадим за допомогою своїх зв’язків в Калинівці і околицях став поширювати чутки про те, що нібито він живе в Москві, а сам за допомогою російських друзів влаштувався працювати в московській охоронній фірмі «Витязь». А тим часом його вітчим та мама продали калинівську квартиру і начебто перебралися на територію тієї частини Донецької області, яка ще перебуває під ро­сійським контролем. Хоча дехто із земляків стверджує, що вони таки переїхали у Санкт-Петербург.

– Ще у Калинівці мама Вадима підробляла нянькою. А коли підріс брат, родичі заявили, що не хочуть, аби його в армію забирали. Мовляв, як це він стрілятиме у свого рідного брата Вадима. Можливо, й вплинула розлука, бо попри осуд людей свою дитину матір все одно любила та захищала. Якогось разу прийшла до рідних й попрощалась — продає квартиру, бо Вадим кличе до себе. Мовляв, «едем в Ленинград», — стверджують земляки. — Не думаємо, що терорист сюди повернеться, кому він тут потрібен.

Валентина Лісова