Через те, що у вінницьких медичних закладах виявили серед персоналу та пацієнтів  хворих на коронавірус, їх закрили на карантин. Втім, багато лікарів нині залишились без роботи, бо їх відправили у відпустку за свій рахунок. Вінницького ортопеда Вадима Козловського – аж на місяць. Про він розповів на своїй сторінці у ФБ, а пост назвав «Карантинна елегія».

– Оце кінець березня, сонечко світить, народу нема, бо ж карантин на дворі, а я їду у трамваї повністю щасливий і у віконечко собі роздивляюсь туди-сюди. У трамваї крім водія і мене ще одна жіночка. Пороздивлявся і її теж, а чож. Так, ніби ніжки стрункі, а все інше не видно, бо ж вона запакована у величезну маску, а на руках огидного ультрамаринового кольору гумові рукавиці, і цим вона трохи нагадує мені Фантомаса з фільму 1966 року. Ну і добре. Я ж то щасливий безмежно, і мене аж пре, я аж навіть би залюбки затанцював, але трамвай сильно хилитає, не потанцюєш.. Корені мого щастя цілком очевидні та зрозумілі. Нарешті! Нарешті держава гідно оцінила мій особистий внесок у охорону здоровля її громадаян і громадянок! І тепер,- вуаля, – мене пускають у трамвай, як якогось індуського махараджу чи китайського мандарина, або ж на худой конєц, якогось слов’янського князька! Я гордо розмахував довідкою з місця роботи, як прапором, коли залазив на передні двері на кінцевій коло «Фуршету», і всі ті, хто такої довідки не мають, схиляли переді мною голови, робили кніксени, реверанси і розганяли мух пальмовими гілками, – каже Вадим Козловський – А я собі їхав і пишався собою. Яка честь, яка честь! На Лісопарку якійсь чолов’яга намагався просунутись до мого трамваю. Куди ти сунеш, дике чмо? Ти шо не бачиш, це трамвай для шанованих людей, з довідкою, а то хто такий? Геть, геть звідси! Коли виходив, на зупинці біля Універмагу зустрів Олега Дмитровича, свого колегу. Він пер з «Сільпо» величезні торби, кормілєц сім’ї, і був повністю щасливий, як і я. Навіть під маскою було добре видно, як щира посмішка суттєво збільшує поперечний розмір його обличчя. Ми тепер обоє щасливі, адже у нас обох, по-перше, є довідки; по-друге, ми тепер цілий місяць відпочинемо у відпустці «за власний рахунок»; а по-третє, «лікар» – це ж звучить гордо, чи не так? Спасибі за це нашій розумній, людяній, далекоглядній та безмежно професійній владі!!! Сьогодні я щасливий!!

Шановні читачі, а кого з Вас у цей непростий час теж вимушено відправили у відпустки? Діліться історіями тут, якщо потрібна допомога-залишайте контакти.

Валентина Лісова